»  ПРО НАС   »  ПОСЛУГИ   »  КОНТАКТИ


   ГОЛОВНА СТОРІНКА  •  АНАЛІТИКА  •  СТАТТІ  •  ТЕМИ ДНЯ  •  АНОНСИ  •  ОГОЛОШЕННЯ 


ГАРЯЧІ НОВИНИ

Дуже висока небезпека: у Чорне море після довготривалої паузи вийшов ракетоносій
2024-03-28 22:53

На борту підводного човна може бути чотири "Калібри".
...
"Тут спокійно не походиш": боєць розповів про застосування дронів ворогом на передовій
2024-03-28 22:52

Хоча безпілотники, які використовують Сили оборони, більш якісні, ніж ворожі, велику роль відіграє кількість дронів.
...
Росіяни застосовують все: військовий розповів про важкі бої на Новопавлівському напрямку
2024-03-28 22:39

Дуже широко росіянами використовуються КАБи по всій лінії зіткнення.
...
"Настав час поговорити про падіння Києва": The Times описало невтішний сценарій війни
2024-03-28 22:19

Наслідки часткової або повної поразки Києва були б катастрофічними, наголосив колумніст.
...
Треба за 11 секунд знайти писанку, яка вирізняється зі 127: пасхальна головоломка
2024-03-28 21:49

Слід спробувати виконати завдання вчасно.
...
Теракт у "Крокусі": у NYT проаналізували, чому спецслужби РФ не запобігли атаці
2024-03-28 21:48

Зазначається, що повна картина події досі неясна.
...
Населення України може скоротитися до 25 млн: в уряді запропонували рішення
2024-03-28 21:35

Також названо головні демографічні виклики та загрози для розвитку України.
...
Telegram співпрацює з Роскомнадзором та ФСБ, – СБУ
2024-03-28 21:21

У спецслужбі стверджують, що керівництво соцмережі, коли потрібно ФСБ заблокувати будь-який канал на території РФ, виконує ці вказівки моментально.
...
Росіяни готують масштабну кампанію з дезінформації: в РНБО озвучили деталі
2024-03-28 21:11

Росіяни намагатимуться поширювати фейки про бунти в українській армії.
...
Пропаганда страху: у РНБО пояснили, як росіяни змушують українців до перемовин
2024-03-28 20:42

Коваленко зауважив, що ці чутки посилюються на фоні заяв деяких політиків про необхідність перемовин.
...
Відображати на сторінці  новин.

СТАТТІ

ФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ У ФРАНКСЬКІЙ ДЕРЖАВІ
(ЗА ПРАВЛІННЯ ХЛОДВІГА ТА ЙОГО СПАДКОЄМЦІВ (кін. V–VII ст.)

Частина 3.

P.S. Ми спеціально додали фото із пізнішого періоду історії Франкської держави для зацікавлення читачів та кращого сприйняття матеріалу.



У судово-адміністративному устрої важливе місце займали сотні, на які поділялась територія герцогств. На чолі сотні стояв в давні часи виборний сотник, що мав судові і воєнні функції. У Меровінзькій державі VI-VII ст. сотні-центенарії вже призначалися королем або графом і були підпорядковані службово графові.

Військові сили франкської держави Меровінгів складалися не лише з ополченців-селян. Ядро їх складала королівська дружина із професійних воїнів, для яких війна і грабіж були засобом для існування. Значне місце в державних доходах займали військова здобич і контрибуції з завойованих народів. Данниками франків були також алемани і тюрінги. Значну долю в доходах короля займали доходи з домену (1).

Зібрані в королівську скарбницю засоби витрачалися на потреби королівського сімейства і двору, а також на утримання державного апарату. Місцева і обласна королівська адміністрація не перебувала на королівському бюджеті. Вона існувала за рахунок отриманої долі штрафів і за рахунок харчування. Все це було тягарем на плечі населення. Король, таким чином, діставав тільки частину зборів з населення, інше йшло на користь знаті як нагорода за службу, або як королівська «милість» (2).

У VII ст. відбулися значні зміни у військовій системі Франкської держави. До військової служби стали брати галло-римлян, що не могло не порушити племінних основ військового ополчення Франкського королівства. Якщо раніше в армії служили лише повноправні вільні, то тепер в полк стали включати також вільних людей, що були тримачами чужої землі, – прекаристи, колони. У військових походах брали участь і літи. Уникання від участі у військових походах стало вже в VI ст. розповсюдженим явищем і Ріпуарська правда передбачала особливий штраф для тих, хто не з’являвся у військо за викликом. Значним показником посилення військової влади короля і зміни характеру військової служби може бути той факт, що служба в полку іменується відтоді servitium (3).

У VI ст. відбулося значне розширення і укріплення державного апарату. Королівський двір став органом центрального державного управління. Важливі державні справи – підписання договорів з сусідніми королівствами, видання законів, призначення на вищі державні органи, роздачу земель – король вирішував, як правило, зі згоди членів ради (4). Королівські дипломи і агіографічні джерела повідомляють про придбання церквами в VI–VII ст. права збору податків і використання останніх для власних потреб. Таким чином, римські політичні заклади, політичні і юридичні ідеї відіграли значну роль у витісненні органів управління військової демократії і у формуванні центральних органів державної влади Франкського королівства, але воно докорінно відрізнялося від Пізньої Римської імперії.

За правління Хлотаря ІІ (613–629) й Дагоберта (629–639), названого «Соломоном франків», відбулися важливі загальнодержавні зміни. Важливі частини королівства – Аквітанія й Бургундія, були об’єднані під єдиним правлінням (5).

За правління Дагоберта остаточно склалась структура Франкської держави. Король трактував державу як свою вотчину. Більшість общинних земель поступово перейшла до рук короля й знаті. Король уособлював всі три гілки влади. Референдарії, королівські слуги, очолювали канцелярію; придворні графи відали судовими справами; кубікуларії охороняли королівські скарби; маршали були начальниками конюшень. Головне місце в королівському палаці займали сенешал (дослівно «старший раб»), котрий здійснював загальний нагляд, коннетабль (начальник маршалів) і майордом («старший в домі»), котрий управляв королівськими помістями й відав фінансами. З плином часу остання з перелічених посад стала особливо престижною і впливовою.

Виразником королівської волі на місцях (судова, адміністративна та військова функції) був граф; поруч із графом знаходився єпископ, причому єпископальний округ – діоцез – співпадав з адміністративним округом. В цілому система управління була максимально спрощеною. Саме Дагоберт запровадив посаду єдиного майордома для Австразії, Нейстрії та Бургундії, що мало відповідні наслідки в майбутньому (6).

З кінця VII ст. на місцях почала зростати політична влада великих феодальних власників. У відносини феодальної залежності почали втягуватися і вільні селяни-общинники, нерідко під тиском важких державних податків. У поземельних відносинах відбулися значні зміни. Селяни втрачали власність на землю. Місце вільного общинного землеволодіння зайняла феодальна вотчина. Історики назвали цей процес «аграрним переворотом». Великі феодальні землеволодіння почали створюватися ще в час перших вторгнень франків в межі римської Галлії. Але велика частина землі у франкських областях залишалася в руках вільних франкських селян (7).

У справі мобілізації селянської земельної власності попереду була церква. Їй не могло завадити те, що за франкським звичаєвим правом земля ще вільно не відчужувалася. В Алеманській і Баварській правдах була проголошена повна свобода церковних дарів. Люди, які пішли під «покров» церкви, ставляться в окреме, «привілейоване» становище в порівнянні із залежними від світських панів. Так, всіма засобами шанувалася передача церквам і монастирям земель і вступ в залежність від єпископів і абатів (8).

Селяни втягувалися у відносини феодальної залежності як посередники економічного впливу феодалів з допомогою неекономічного примусу експлуататорської верхівки і державної влади. Дані про методи насильницького обернення вільних селян в залежних і кріпаків не є численними, але красномовними. Державне законодавство, що «охороняло», з відомих причин, вільних людей, насправді сприяло їх поневоленню. В королівських капітуляріях ми можемо прочитати з цього приводу: «Якщо селянин не в стані сплатити церкві свій борг, повинен зостатися рабом цієї церкви до того часу, поки не заплатить цього боргу», «якщо вільний селянин віддасть себе у якій-небудь справі в кабалу і якщо він в такому стані одружиться на вільній дівчині, то і вона стане залежною». За відхилення від королівської військової служби і невиплату за це штрафу, вільна людина ставала королівським рабом, а її земля переходила в королівську власність до того часу, поки не сплачувався штраф (9).

Перетворення вільних людей на залежних і кріпаків викликало великі зміни в суспільних і політичних зв’язках, а також в організації державної влади. Королівська влада не суперечила розширенню прав феодальних землевласників. Вона навіть допомагала цьому, сподіваючись спихнути на сеньйорів ті функції по управлінню на місцях і в округах, які виконували королівські службовці, графи, сотники тощо (10).

Король давав церковним і місцевим магнатам імунітетні грамоти, що звільняли територію і населення їх володінь від всякого втручання зі сторони державних службовців. Роздача імунітетних привілеїв розпочалася при перших королях з династії Меровінгів. В одних випадках імунітет надавався разом з наданою королем землею, в інших випадках він давався на володіння, що вже раніше належали феодальному власникові.

Імунітет стверджував право феодальної власності великих землевласників. На імунітетній території вотчинник був єдиним господарем, якому належали земля і всі доходи з населення. У грамоті короля Дагоберта, якою надавався імунітет Рейхсбахському монастирю (635 р.) читаємо: «Хочеться нам додати, щоб ніхто з государевих посадових осіб ні тепер, ні в майбутньому не смів заходити для розгляду судових справ або для будь-яких зборів на землі, право на володіння якими колись передане (монастиреві), або нашими щедротами, або пожертвами згаданих Дадона, його братів, його батьків, або когось іншого. За правом повного імунітету нехай згаданий монастир і братія його володіють подарованими їм судовими штрафами і нехай усе, що скарбниця наша там з їхніх людей – вільних або рабів, або інших, що проживають на їхніх землях – або якось інакше могла б одержати, і де з милості нашої на лампади згаданого святого місця і на платню рабам Божим як за нашого життя так і надалі» (11).

Якщо раніше частина прибуткового продукту залежного населення надходила на користь держави і її службовців, то тепер весь прибутковий продукт набував форми ренти і привласнювався землевласниками-імуністами. Розповсюдження імунітетних прав порушило єдність ранньофеодальної держави, перетворюючи її на сукупність феодальних сеньйорів.

Поява системи військових бенефіціїв була пов’язана з глибокими змінами в поземельних відносинах. Поки основна маса селян володіла земельною власністю і була в стані виконувати державні повинності, і поки королівська влада мала кошти від експлуатації вільних людей для утримання дружинників і службовців, не існувало особливої необхідності наділяти землями людей, які виконували державну службу. До того ж земельна власність не була мобілізована – багато землі знаходилося в руках вільних селян (12).

Королівська влада мала невдалий досвід нагородження знатних людей землями. Всі надані Меровінгами землі перейшли у власність приватних осіб і були назавжди втрачені для держави. Земельний фонд для надання бенефіціїв королівська влада могла створити за рахунок секуляризації церковно-монастирських земель і шляхом нових завоювань. Завдання полягало в тому, щоб зберегти єдність держави і організувати оборону від сильного противника, яким були тоді араби Піренейського півострова (13).

Бенефіцій передбачав васала. Слуги і дружинники королів і магнатів раніше утримувалися за рахунок годування і подарунків їхніх господарів. Васали існували за рахунок бенефіціїв. Спочатку васалом, тримачем бенефіція, могла були особа будь-якого соціального становища – від серва до єпископа і князя. Родовий феодал навпаки, вступаючи у васалітет, що передбачав для нього захист і опіку короля, соціально принижувався, так як з незалежного ставав залежним (14).

Оскільки міжусобиці і чвари між нащадками Хлодвіга продовжувалися протягом століття, для королів Меровінгів єдиним способом залучення знаті на свою сторону було наділення останніх землею, а це робило їх великими землевласниками. Особливістю Меровінзької монархії було те, що процес наділення землею набув особливо великих розмірів. Збагачувалася земельними наділами і церква.

Значним соціально-економічним явищем стало утвердження приватної власності на землю, що послужило початком прискореного розшарування громад. Широко став використовуватися метод передачі селянинові ділянки панської землі в користування, за що він мав виконувати повинності. Подібні угоди звалися «прекарним договором» (15). Даний договір формально не встановлював особистої залежності, але разом з цим, створював всі умови для цього.

За обставин утисків і зловживань з боку землевласників селяни змушені були шукати захисту в сильних і впливових осіб, і тому в той період набула широкого вжитку система заступництва патронату. Віддача себе під заступництво – комендація – передбачала: 1) передачу заступнику права власності на землю; 2) встановлення особистої залежності «слабкого» від свого заступника; 3) виконання повинностей на користь заступника. Заступництво, фактично, було кроком до закріпачення франкських селян (16).

Підсумовуючи сказане, можемо констатувати, що VIІ ст. виявилося фатальними для Меровінгів. Ними були роздані всі належні їм землі, а в міру зменшення земельного фонду монархії зросла могутність знатних родин і ослабла влада королів, що незабаром були відсторонені від справ. Уся влада в цей період зосереджувалася в руках знаті, що займала важливі посади в державі. Найвпливовішою з них стала посада майордома, займаючи яку чиновник спочатку був управителем королівського палацу, а згодом фактично очолив державу.


ФОТО:

1,2 – поділ Франкської держави за Верденським договором 843р.;
3 – Дагоберт І;
4 – Карл Мартелл в битві при Пуатьє;
5 – статуя Карла Мартелла в Версальському палаці;
6 – Карл Великий;
7 – Карл ІІ Лисий.

ВОКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА (російською мовою, тому, що українською мовою практично доступної літератури на цю тематику немає):

1. Шумилин П.Г. Образование феодальных отношений во Франкском королевстве VI–IX вв. Учебное пособие. – Ростов-на-Дону, 1973. – 59 с. (стор.22)
2. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство. V–XV вв. – Москва, 1969. – 268 с. (стор.29-33)
3. Шумилин П.Г. Образование феодальных отношений во Франкском королевстве VI–IX вв. … (стор.23)
4. Корсунский А.Р. Образование раннефеодального государства в Западной Европе. – Москва, 1963. – 186 с. (стор.118-119)
5. Лебек С. Происхождение франков. V–IX века. Новая история средневековой Франции / Пер. с. фран. В.А. Павлова. – Москва, 1993. – Т. 1. – 347 с. (стор.63)
6. Там само … (стор.64-65)
7. Неусыхин А. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общества в Западной Европе VІ–VІІІ вв. – Москва, 1956. - 412 с. (стор.71)
8. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство. V–XV вв. … (стор.33-35)
9. Там само … (стор.35-37)
10. Неусыхин А. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общества в Западной Европе VІ–VІІІ вв. … (стор.72-73)
11. Гэлок М. Характерные черты французской аграрной истории. – Москва. 1957. – 322 с. (стор.32)
12. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство. V–XV вв. … (стор.38-39)
13. Девносс Ж. Руа Ж.-А. Битва при Пуатье (октябрь 733 г.). / Пер. с фран. А.В. Саниной – Санкт-Петербург, 2003. – 288 с. (стор.12)
14. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство. V–XV вв. … (стор.40-41)
15. Корсунский А.Р. Образование раннефеодального государства в Западной Европе. … (стор.120-122)
16. Неусыхин А. Возникновение зависимого крестьянства как класса раннефеодального общества в Западной Европе VІ–VІІІ вв. … (стор.75)


ІА «Г.В.»
  2016-11-07  [Версія для друку]

ДОДАТИ КОМЕНТАР

Ім'я*
E-mail
Текст*
Число*
[назад]

ПІДПИСКА






КУРСИ ВАЛЮТ

Курсы валют на PROext

ПОГОДА


НАША КНОПКА

 
IA Глобальні віки

 

© 2024 IA "Глобальні віки"