»  ПРО НАС   »  ПОСЛУГИ   »  КОНТАКТИ


   ГОЛОВНА СТОРІНКА  •  АНАЛІТИКА  •  СТАТТІ  •  ТЕМИ ДНЯ  •  АНОНСИ  •  ОГОЛОШЕННЯ 


ГАРЯЧІ НОВИНИ

США не дозволять Україні програти у війні з Росією, - Остін
2024-03-19 12:53

Штати залишаються налаштованими забезпечувати Україну ресурсами, які їй потрібні для протидії агресії Кремля, зазначив міністр оборони США.
...
Продивус анонсував інвестиції у торф'яну галузь і закликав бізнесменів вкладатись в Україну
2024-03-19 12:45

Володимир Продивус розповів, що інвестує у нові проекти.
...
"Тупа позиція": Оля Полякова відповіла на критику Євгена Клопотенка
2024-03-19 12:38

На її захист в мережі стали колеги та продюсер.
...
Туристи розповіли, які книги надихнули їх на подорожі
2024-03-19 12:36

Понад 60% опитаних зізналися, що місце з книги в реальності виявилося навіть кращим, ніж очікувалося.
...
Пісторіус зробив заяву щодо передачі ракет Taurus для України
2024-03-19 12:30

Міністр оборони Німеччини вважає, що дебати щодо постачання ракет Taurus можуть завдати шкоди.
...
На два знаки Зодіаку звалиться велике щастя вже ось-ось
2024-03-19 12:23

У їхньому житті починається "біла" смуга.
...
Євросоюз готує мита на зерно з Росії та Білорусі, – FT
2024-03-19 12:15

Блок, швидше за все, надасть перевагу обмеженням, а не повним санкціям, оскільки це не потребуватиме одностайного схвалення країн ЄС.
...
У РФ учасник війни застрелив партнера по бізнесу в кафе і продовжив вечерю
2024-03-19 12:09

Предметом спору стали 7 млн рублів, які "герою війни" нібито заборгували.
...
Українці йдуть на хитрість на фронті: Forbes розкрив деталі
2024-03-19 12:08

На фронті взаємодіють артилерія та FPV-дрони, повідомили західні журналісти.
...
Ксенія Мішина вперше розповіла про свого коханого: "Душа, яку шукала"
2024-03-19 12:00

Актриса більше не самотня.
...
Відображати на сторінці  новин.

СТАТТІ

НАЙТЯЖЧІ ЗЛОЧИНИ В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
26 листопада 1968 року сесія Генеральної Асамблеї ООН схвалила Конвенцію про незастосування терміну давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства.

В цій статті ми спробуємо коротко, але по суті охарактеризувати значення цієї події.

Отже, спершу потрібно розібратися з тим, що таке Генеральна Асамблея ООН?

Якщо дуже спрощено, то Генеральна Асамблея ООН це головний дорадчий, директивний та представницький орган Організації Об'єднаних Націй, який був створений у 1945 році згідно зі статутом ООН. Генеральна асамблея складається з 193 членів ООН і є форумом для багатостороннього обговорення всього спектру міжнародних питань, викладених у Статуті ООН. Окрім того, Генасамблея відіграє велику та значущу роль в процесі встановлення та кодифікації норм міжнародного права.

Асамблея збирається на чергову щорічну сесію в період з вересня по грудень і в подальший період в міру потреби. Окрім регулярних сесій, Асамблея може проводити спеціальні і надзвичайні спеціальні сесії. Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п'яти осіб. Одна держава-член організації має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна представлена в Генасамблеї дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвідують сесії ГА. Рішення з окремих важливих питань, таких, як рекомендації щодо миру та безпеки і вибори членів Ради Безпеки, приймаються більшістю в дві третини держав-членів; рішення ж з інших питань приймаються простою більшістю голосів.

Що ж таке злочини проти миру і людства, воєнні злочини?

Як вказує у Юридичній енциклопедії в 6-ти томах під загальною редакцією Ю.С. Шемшученка С.С. Яценко: «Злочини проти миру і людства – це протиправні діяння, що загрожують основам існування націй і держав, їх прогресу, розвиткові і мирному міжнародному спілкуванню. Ці злочини належать до найтяжчих злочинів міжнародного характеру, за них держави несуть міжнародно-правову, а фізичні особи — кримінальну відповідальність. Термін увійшов у систему міжнародного кримінального права після підписання ряду міжнародних документів у зв'язку з Другою світовою війною 1939-1945 рр. і створенням воєнних трибуналів. Так, у Статуті Нюрнберзького міжнародного воєнного трибуналу (1945 р.) йдеться про три види злочинів: злочини проти миру (планування, підготовка і ведення агресивної війни або війни на порушення міжнародних договорів, угод чи запевнень або участь у загарбницькому плані чи змові, спрямованих на здійснення таких дій); воєнні злочини (порушення законів або звичаїв війни, зокрема вбивства, катування або угон у рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованої території, вбивства чи катування військовополонених або осіб, які перебувають у морі, вбивства заручників, пограбування громад, чи приватної власності, безглузде руйнування міст і сіл, спустошення, не виправдане воєнною необхідністю); злочини проти людяності (вбивства, знищення, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинювані стосовно цивільного населення перед війною або під час війни, або переслідування за політичними, расовими чи релігійними мотивами з метою здійснення або у зв'язку з будь-яким злочином, що підлягає юрисдикції трибуналу, незалежно від того, чи є це порушенням внутрішнього права країни, де вони були вчинені). Посадове становище підсудних, їх становище як глав держав або відповідних чиновників різних державних відомств не повинні розглядатися як підстава для звільнення від відповідальності або пом'якшення покарання. Той факт, що підсудний діяв за розпорядженням уряду або наказом начальника, не звільняє його від відповідальності, але може розглядатися як підстава для пом'якшення покарання, якщо трибунал визнає, що цього вимагають інтереси правосуддя».

Щоби ще краще зрозуміти значення вказаних злочинів пропонуємо звернути увагу на Римський статут Міжнародного Кримінального Суду (це – міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд, який було прийнято на дипломатичній конференції в Римі 17 липня 1998 року і який набрав чинності з 1 липня 2002 року. Станом на травень 2011 року договір ратифікувало 114 держав. Усього Римський Статут підписали 139 держав).

Зокрема, пояснювальна записка до Римського статуту встановлює, що злочини проти людства — це: «найбільш ненависні злочини, так як вони являють собою серйозний руйнуючий вплив на людську гідність, принижують та спричиняють деградацію особистості. Вони не є ізольованими чи одиничними випадками, а є частиною або однієї урядової політики (хоча винні не повинні ідентифікувати себе з цією політикою), або широкої практики звірства, яка замовчується чи виправдовується урядом або де-факто владою. Проте вбивство, масове винищування людей, тортури, зґвалтування, політичне, расове або релігійне переслідування та інші нелюдські акти поведінки досягають критичного рівня в злочинах проти людства, тільки якщо вони є частиною широкомасштабної або систематичної практики. Окремі нелюдські діяння такого роду, а також, залежно від обставин, - військові злочини, можуть являти собою серйозні порушення прав людини, але останні не підпадають під визначення злочинів проти людства. З іншого боку, особа може бути винною у злочинах проти людства навіть якщо вона вчиняє один або два злочини із тих, що були згадані вище, чи бере участь у вчиненні одного з таких злочинів проти всього лише кількох цивільних осіб, якщо ці правопорушення є частиною постійної негідної поведінки осіб, які мають відношення до правопорушника (наприклад тому, що вони беруть участь у збройних діях на тій же стороні або тому, що вони є учасниками спільного плану або з будь-якої аналогічної причини.) Отже, коли одна або кілька осіб не звинувачуються у плануванні або здійсненні політики нелюдяної поведінки, а просто звинувачуються у скоєнні конкретних актів звірства або порочних вчинків, для того, щоб визначити, чи має місце їх критичний рівень, слід використовувати наступне: людина повинна дивитися на ці звірства або його окремі акти в їх контексті, перевірити, чи можуть вони розглядатися як частина загальної політики або постійної практики нелюдяності, або ж вони складають окремі або одиничні акти жорстокості і злоби».

В українській мові паралельно вживають два переклади терміну — «злочини проти людства» та «злочини проти людяності». Наприклад, в українській версії «Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства» вжито слово «людство», а у тексті «Європейської конвенції про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів» — слово «людяність».

З філологічної точки зору, обидва терміни є правильними, але мають трохи різне значення. Так, «злочини проти людяності» — це злочини, що завдають шкоди людині — здоров'ю, добробуту, честі. Вони належать до кримінальних і караються законом. Це вбивство, доведення до самогубства, побої, катування, ненадання допомоги особі в небезпеці, незаконне позбавлення волі, захоплення заручників, торгівля людьми, експлуатація дітей, зґвалтування, розбещення неповнолітніх. Натомість «злочини проти людства» несуть загрозу не конкретній людині, а людській спільноті, довкіллю, порушують правила людського співжиття. Вони караються не тільки законами певної країни, а й міжнародним законодавством. Це пропаганда війни, планування та ведення війни, застосування зброї масового знищення, піратство, хуліганство на вулиці, наруга над могилою, жорстоке поводження з тваринами, забруднення довкілля, створення злочинної організації, бандитизм, терористичний акт.

Таким чином, злочини проти людства є одночасно злочинами проти людяності, але не всі злочини проти людяності є одночасно злочинами проти всього людства.

Що ж, тепер перейдімо до суті.

Питання співробітництва держав у боротьбі зі злочинами дістали розвиток у ряді міжнародних договорів, зокрема в Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948 р., Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 р. (в ній, зокрема, до воєн, злочинів віднесено «серйозні порушення», перелічені в Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 р., а до злочинів проти людства — вигнання внаслідок збройного нападу або окупації і нелюдські дії, що є наслідком політики апартеїду, а також злочин геноциду), Міжнародній конвенції про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 р. (ст. 1 кваліфікує апартеїд як злочин проти людства), Європейській конвенції про незастосування строку давності до злочинів проти людства і воєнних злочинів 1974 р. (ратифікована в березні 2008 р.).

Оскільки розглядати весь етап становлення боротьби та відповідальності за вказані злочини у світовій спільноті немає сенсу, адже це дуже об′ємна за текстом і матеріалами наукова праця, тому, коротко зазначимо, що основний акцент на боротьбі зі згаданими злочинами та відповідальності за вже скоєне і можливе скоєння, світове співтовариство розпочало після Другої світової війни (з 1945 р.). Вилилася ця робота у Нюрнберзький процес, Токійський процес, боротьбу з Апартеїдом, створення Спеціального Міжнародного кримінального трибуналу, створення ООН та Ради безпеки ООН, заснування Міжнародного кримінального суду.

Якщо говорити про воєнні злочини та злочини проти людства то в період ХХ століття вони найяскравіше були відображені в таких країнах: нацистська Німеччина, фашистська Італія, СРСР, Камбоджа та багато інших. Станом на сьогодні, найблищий приклад для нашої країни, стосовно воєнних злочинів та злочинів проти людства, є військовий конфлікт на Донбасі, іншими словами – війна з Росією.

Тим не менш, нас цікавить прямий наслідок, покарання за вчинення вказаних злочинів для конкретних винуватців, чи то громадян, групи осіб, організацій, чи держав, адже, якщо АГРЕСОР відчуває себе впевненим у тому, що не нестиме ПОКАРАННЯ за скоєні злочини, то який сенс у міжнародній правовій політиці?

Звичайно, що згідно з міжнародним правом така відповідальність, покарання, існує. Перш за все, ще раз пригадаємо, що в ХХІ століття більшість країн Землі увійшли з створеним Міжнародним кримінальним судом (МКС – це перший правовий інститут, що діє постійно, в компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Заснований на основі Римського статуту, прийнятого в 1998 році. Існує з липня 2002 року. На відміну від інших міжнародних і змішаних кримінальних судів, МКС є установою, що діє постійно. У його компетенцію входять злочини, здійснені після набуття чинності Римського статуту. Розташований у місті Гаазі, проте за бажанням Суду засідання можуть проходити у будь-якому місці. Міжнародний кримінальний суд не слід плутати з Міжнародним судом ООН, який також засідає в Гаазі, але має іншу компетенцію. МКС не входить в офіційні структури Організації Об'єднаних Націй, хоча може порушувати справи за поданням Ради Безпеки ООН), який створений саме для захисту від вказаних злочинів та злочинців і передбачає суворе покарання за такі дії.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ.

Сьогодні міжнародне гуманітарне право встановлює не лише особисту, а й командну (групову), про що згадувалося вище, відповідальність за воєнні злочини. Командир певного військового об’єднання несе відповідальність за порушення його підлеглими норм міжнародного гуманітарного права у тому випадку, якщо він володів інформацією про можливість вчинення ними правопорушень, проте не приклав зусиль для їх попередження чи припинення згідно статті 86 Першого протоколу до Женевських конвенцій 1949 року.

На сучасному етапі розвитку міжнародного права термін давності не може бути застосовним до воєнних злочинів та злочинів проти людства та людяності, що закріплено у Конвенції ООН «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства» від 1968 року та Конвенції держав-учасниць Ради Європи «Про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів».

Кровопролитні локальні конфлікти та подальше продовження виявлення фактів геноциду, воєнних злочинів та злочинів проти людяності змусило міжнародну спільноту у 1998 році скликати у Римі Дипломатичну конференцію ООН з питань створення постійно діючого міжнародного кримінального суду.

У сучасному міжнародному праві кримінальна відповідальність індивідів за воєнні злочини ґрунтується не лише на положеннях міжнародних договорів та інших міжнародних документах (статути МКТЮ, МКТР), але має статус звичаєвої норми, що склалася через розповсюджене усвідомлення, які саме дії вважаються неприпустимими протягом воєнного конфлікту. До останніх можна зокрема віднести грубі порушення Женевських конвенцій 1949 року та Першого протоколу. Із цього випливає, що нестача договірної чи законодавчої бази сама по собі не внеможливлює притягнення до відповідальності воєнних злочинців, хоч і може породити серйозні практичні складнощі.

Українське законодавство не містить визначення поняття «воєнний злочин», який у вжитку часто плутають з «військовим злочином», тобто злочином проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченим Розділом XIX Кримінального кодексу України (ККУ). Попри відсутність законодавчого визначення воєнних злочинів, деякі з тих, що передбачені ККУ, є саме воєнними, а не військовими, злочинами, а саме:

1) насильство над населенням у районі воєнних дій (стаття 433 ККУ);
2) погане поводження з військовополоненими (стаття 434 ККУ);
3) незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними (стаття 435 ККУ);
4) мародерство (стаття 432 ККУ).

Універсальна норма саме щодо воєнних злочинів міститься у Розділі ХХ ККУ. Так, відповідно до статті 438 ККУ «Порушення законів та звичаїв війни» вважається злочином – жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій. Покарання за такі дії передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. Якщо такі діяння були поєднані з умисним вбивством, то застосовується покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.

В умовах триваючого міжнародного воєнного конфлікту між Росією та Україною, що розпочався з окупації Криму в березні 2014 року та згодом був доповнений збройним протистоянням між українцями, з одного боку, та російськими озброєними формуваннями, з іншого, на території деяких районів Донецької та Луганських областей – події і правопорушення, що мали місце впродовж цього конфлікту, мають оцінюватись крізь призму Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права.

З приводу явно злочинних дій зі сторони Росії щодо порушення територіальної цілісності України наша держава уже звернулася із відповідним позовом до Міжнародного кримінального суду.

Стосовно ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ, Римський статут МУС містить повний перелік даних таких злочинних діянь. Однак, поряд з практично ідентичним переліком злочинних діянь в різних документах відрізняються їх кваліфікуючі ознаки.

Наприклад, у Статуті Нюрнберзького трибуналу було вказано на наявність збройного конфлікту (ст. 6). Така сама кваліфікуюча умова злочинних діянь позначена в Статуті МТКЮ (ст. 5). Іншу кваліфікаційну вимогу містить Статут МТР (ст. 3). У Римському статуті МУС є посилання на юрисдикцію Міжнародного кримінального суду стосовно цієї категорії злочинів, якщо "вони відбуваються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад здійснюється свідомо" (ст. 7). Згідно Римського статуту МКС наступні діяння визнаються злочинами проти людяності: Вбивство; Винищування; Поневолення; Депортація або насильницьке переміщення населення; Ув'язнення або інше жорстоке позбавлення фізичної свободи у порушення основоположних норм міжнародного права; Тортури; Зґвалтування, обернення в сексуальне рабство, примус до проституції, примусова вагітність, примусова стерилізація або будь-які інші форми сексуального насильства порівнянної тяжкості; Переслідування будь-якої ідентифікованої групи або спільноти за політичними, расовими, національними, етнічними, культурний, релігійним, гендерному або іншими мотивами, які повсюдно визнані неприпустимими згідно з міжнародним правом, у зв'язку з будь-якими діяннями, зазначеними в даному пункті, або будь-якими злочинами, які підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду; Насильницьке зникнення людей; Злочин апартеїду.

До злочинів проти людяності відповідно до Римського статуту МКС відносяться й інші нелюдські діяння аналогічного характеру, які полягають в умисному спричиненні сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи серйозного збитку психічному або фізичному здоров'ю.

Злочин геноциду слід відрізняти від злочину апартеїду. Відносно злочину апартеїду «Елементами злочинів» передбачено наявність додаткових умов. Так, особа вважається винним у скоєнні злочинів проти людяності в формі апартеїду, якщо: 1) вона вчинила нелюдський акт проти одного або декількох осіб; 2) особа розуміла фактичні обставини, що свідчили про характер такого діяння; 3) такий акт був актом, зазначеним у п. 1 ст. 7 Римського статуту МКС, або актом, за своїм характером подібним з будь-яким з цих актів; 4) діяння було вчинене в контексті інституціоналізованого режиму систематичного гноблення і панування однієї расової групи над будь-якою іншою расовою групою або групами; 5) виконавець мав умисел зберегти такий режим за допомогою цього діяння; 6) діяння було вчинене в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення; 7) виконавець знав, що діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення, або мав умисел зробити його частиною такого нападу.

Таким чином, підсумовуючи усе вищесказане, вважаємо, що міжнародне право встановлює відповідальність за воєнні злочини та злочини проти людяності не обмежуючись нормою терміну (строку) давності в скоєнні таких злочинів. Однозначно, що практику розгляду вказаних злочинів потрібно удосконалювати постійно, адже навіть така юридична норма як «притягнення до відповідальності» не завжди виконується, а іноді – занадто пізно. З приводу воєнного конфлікту в Україні, керівництво держави та дипломати повинні зробити все для того щоб Росія була притягнута до відповідальності за те, що скоїла.

Стосовно порушення утопічного права людини на мирне співіснування, можна сказати, що основною причиною такого порушення є викривлене світосприйняття та безперспективні світогляди певної групи людей в руках яких зосереджена велика частка влади (в будь якій формі), які й руйнують перспективу мирного співіснування…


27.11.2017
Артем БАЧИЩЕ,
Едвард ЧОРНИЙ
  2017-11-27  [Версія для друку]

ДОДАТИ КОМЕНТАР

Ім'я*
E-mail
Текст*
Число*
[назад]

ПІДПИСКА






КУРСИ ВАЛЮТ

Курсы валют на PROext

ПОГОДА


НАША КНОПКА

 
IA Глобальні віки

 

© 2024 IA "Глобальні віки"