ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


ПРАВО У КОЖЕН ДІМ АБО ЯК РОЗВ’ЯЗАТИ РУКИ ФЕМІДІ

“Один журналіст в стані зробити більше, ніж рота міліціонерів...”, – Михайло Корнієнко, генерал-полковник міліції, заступник міністра внутрішніх справ України (2002 рік)

Уся надія на правовий захист у Львові продовжує перебувати в руках відпрацьованої системи можновладців. Це така собі внутрішня, далеко не на виду, як правило корумпована, “богодєльня” вузького кола осіб. Для прикладу, робота немалої кількості так званих адвокатів у цій системі зводиться переважно не до правового захисту громадян, як це повинно бути, а до врегулювання конфлікту між сторонами через чітко засвоєний ними механізм передавання грошей з рук в руки. Так, щоб усім було добре, незалежно від того на чиєму боці закон, правда. Кожен хоче “жити”, це називається. “Жити Добре”.

Автор даної статті мав нагоду і сам зіткнутись декілька років тому з подібним ставленням до права, коли “врегульовував” свої питання з УМВС України у Львівській області починаючи від Галицького районного суду Львова, на якому "головував" суддя Ігор Ярославович Олендер, і закінчуючи Європейським судом з прав людини у Страсбурзі (Франція). Коментувати зараз сам судовий процес немає змісту, оскільки суть нашого матеріалу полягає в іншому. Цим хочу сказати лише, що відчув на власній шкурі що таке “правова допомога” у нашій країні та “безсторонність суду”. Втім, вихід знайдено! Заслуги інформаційного агентства “Глобальні віки” у відстоюванні прав людей на сьогоднішній день не такі вже й малі.

Насамперед необхідно завжди враховувати те, що усі судді, прокурори та різноманітні державні службовці усе-таки знають, що практично усіх їх можливо поставити перед фактом закону та притягнути до відповідальності за нехтування чи порушення ваших прав. Над усіма чиновниками існує також, щоб ви не казали, жорсткий контроль, при якому усім їм необхідно звітуватись про виконану роботу. Гонка за показниками роботи властива й політичним партіям та громадським організаціям, ціль яких – контролювати владу. Єдине “спасіння” тих, чиї дії ви оскаржуєте, криється лише у тому, що, можливо(!), ніхто із широкого кола громадськості ніколи НЕ ДІЗНАЄТЬСЯ про вчинені ними злодіяння чи абияк виконані обов’язки.

Працюючи на посаді помічника начальника УМВСУ у Львівській області у “команді” Василя Івановича Рябошапки, від визнання чого він тепер так дуже відхрещується, мені стало відомо про такий випадок. Власне, до обласного управління міліції звернулась А., чоловіка котрої, біля Городка, на смерть збив автомобіль. Компетентні міліціонери, неофіційно, робили свої висновки, що це сталось з вини водія, який розрахувався зі слідчими за приховання злочину, але грубо знехтував інтересами жінки, не вибачившись і не заплативши нічого їй. Проте слідству, у той час, якщо вірити даній версії, легко вдалось уникнути відповідальності, оскільки СПРАВА НІДЕ НЕ НАБУЛА ШИРОКОГО РОЗГОЛОСУ, ніхто інформаційно не вплинув на високопоставленого чиновника. Я зі свого боку, перебуваючи на вищевказаній посаді, нічого не зміг зробити для покращення ситуації, адже через кілька тижнів був звільнений з органів внутрішніх справ. Значно більше можливостей щодо відстоювання прав людини, як виявилось, відкрилось переді мною тепер.

Діяльність Інформаційного агентства “Глобальні віки” принесла людям вже немало користі, як зазначалось вище, завдяки ретельному проведенню журналістських розслідувань, оприлюдненню матеріалів у ЗМІ, написанню офіційних скарг, запитів у правоохоронні органи та установи влади від редакції. Чиновникам часто не до вподоби, коли журналісти добре обізнані у юриспруденції та письмово (переважно це рекомендована пошта зі штампом представництва ЗМІ) ставлять їм конкретні запитання, викрутитись від яких непросто перед відповідальністю понести справедливе покарання за похабне ставлення до своїх прямих обов’язків.

З ними НІКОЛИ НЕ ВАРТО ПОГОДЖУВАТИСЬ НА БУДЬ-ЯКІ КОМПРОМІСИ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАМОВЧУВАННЯМ ПРОБЛЕМИ, ЯКУ ВИ НАМАГАЄТЕСЬ ВИРІШИТИ в суді чи в іншій правоохоронній структурі, інакше, згодом, навіть на рівні ЗМІ, інформаційно, надолужувати втрачене може бути дуже не просто. На сьогодні нам відомо вже немало таких прикладів. Часто й під виглядом “таємниці слідства” працівниками правоохоронних органів кояться страшні злочини.

Проте, перш ніж звертатися по інформаційно-правовий захист у ЗМІ та враховуючи суттєву неоднорідність між усіма засобами масової інформації, варто поставити перед собою запитання, – наскільки журналісти тої чи іншої організації обізнані з нормами закону, права й відповідальністю за порушення цих норм?

У свою чергу, якусь цінність на ринку ЗМІ може становити лише беззастережна позиція редакції та фахові, у правовому відношенні, матеріали, від котрих люди отримують користь. За таких умов преса, до того ж при підтримці професійних юристів, ніколи не буде збитковою.


Олександр РУЛЬ