ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


СКЕЛЕТ У ШАФІ

Хто з нас не мріяв про досконалі параметри власного тіла? Скільки зусиль ми докладали, щоб врешті-решт досягнути бажаних результатів. Моя історія не унікальна, можливо, вона і не заслуговує уваги, проте вона є застереженням і моєю ... сповіддю.
Так, я перехворіла анорексією. Я з нею змагалась - і я її поборола. Мені хотілось бути худою і красивою. Але в реальному житті, а не в труні.
З чого все розпочиналось? Що змушувало мене піти на такий крок? А хіба мене хтось попереджав, що спроба схуднути може завершитись лікарняною палатою? Мені ніхто не казав зупинитися (а може я й не слухала), та, в принципі, я вже не могла зреагувати на сигнал «стоп». Який може бути «стоп», коли я на шляху до досконалості?
Все розпочалось з дитинства. Просто з дитинства дискомфорт - це було слово, яке супроводжувало мене повсюди. Ти ніколи не будеш дійсно щасливою, якщо не можеш ужитись у власному тілі…
Я розпочинала з голоду. Не виходило знайти тих дієт, яких змогла б дотриматись. І як би це «ванільно» не звучало, але цигарки і вода були весь місяць моїми єдиними супутниками в житті.
Що я відчувала перший місяць? Памороки в голову били, нудило, випадало волосся. Живеш цілодобовим сном. Рідні ще нічого не помічали. На диво, я була морально щаслива. Очікувала результатів.
Згодом тобі стає страшно. Кожен твій крок – це ще один «літачок» в голові. Кожен твій погляд на їжу – це ненависть до цілком нормальних речей. Ти ненавидиш всіх, хто їсть…і себе час від часу.
Другий місяць. Харчуюсь рисом і вівсянкою. Курага. Жасминовий чай. Галюцинації іноді відвідують мій мозок, не даючи йому спокою. Єдиний «плюс» – я дійсно нормально висипаюсь. 24 години на добу – це норма.
Третій місяць. Тільки зараз помітила, що вже кілька тижнів нема менструацій. Намагалась відновити харчування – знудило. Мама відвела до лікаря. Взяли кров з вени. Зомліла. Тиск впав до 60 на 40. Вкололи кофеїн. Мама плаче…
Пішли до бабусі. Вперше в житті борщ був таким смачним. Ввечері знову знудило. В черговий раз намагаюсь відновити харчування. Стало страшно за власне життя. Верне від усього, окрім вівсянки та рису. Встала перед дзеркалом. Помітила, що видно кожну кісточку мого тіла. Стало соромно і страшно.
Стала на ваги. За 3 місяці мінус 15 кг. Пишаюсь собою… Зате якою ціною! Харчування відновлене. Але через короткий час потрапила в лікарню. Діагноз: панкреатит, холецистит та гастрит. Саркастично посміхнулась. Лягла під крапельницю.


Коментар. Чому саме зараз писати про анорексію, коли вже про неї і так багато сказано? Тому що про неї варто писати доти, поки вона вбиватиме людей. Про це необхідно говорити. ХІХ століття принесло в собі нову епоху і нові хвороби. На нас дивляться «відфотошоплені» глянцеві дівчатка, немов закликаючи позмагатися з ними красою. І ми змагаємося ціною життя. Ми дійсно віримо, що голод допоможе нам побороти власні комплекси. Ні, не допоможе. Він пробудить тільки нові. Якщо у вашому тілі ще можна буде щось пробудити.


МАР"ЯНА ФЕДИНА