ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


785 РОКІВ ТОМУ ВЕЛИКИМ ПРАВИТЕЛЕМ ЛИТВИ СТАВ КНЯЗЬ МІНДОВГ

Історія Литви сягає давніх часів, як зрештою і більшості країн Європи, та все ж, першим великим князем Литви можна вважати Міндовга (1230-1263 рр.). Він об’єднав литовські племена для боротьби з Тевтонським орденом і переважно мирним шляхом поширив свою владу на землі Західної Русі (Білорусь).
Згідно з деякими середньовічними джерелами, в ньому текла кров Рюриковичів з Києва, а також деяких шляхетських родів Стародавнього Риму, які в часи падіння Західної Римської Імперії, тікаючи від засилля варварів, переселилися на Балтику.

Упродовж 1230-1240 років об'єднав під своєю владою більшу частину литовських земель (Жемайтійську, Нальшанську, Делтувську та ін.). У боротьбі проти Лівонського ордену спирався на підтримку куршів, земгалів, лівів, естів. 1244 року здійснив похід проти орденських військ у Курсу, а 1250 року уклав з ним компромісну угоду.

1251 року прийняв католицьку віру, а вже 1253 року був коронований папою римським Іннокентієм IV як король (до речі, єдиний король Литви). У той же час збирав сили для боротьби проти Ордену. Між 1250 та 1253 роками вів війну з Данилом I Галицьким.

Після завершення воєнних дій, уклав з Данилом Галицьким мирний договір, за яким відпускав йому Чорну Русь з Новгородком. Уклав військовий союз з Галицько-Волинським князівством, спрямований проти монголо-татар, який близько1253 року було скріплено зарученням сина Данила Шварна з дочкою Міндовга. У 1255-1256 (за іншими даними, 1258) роках Міндовг, розірвавши союзницькі відносини з Данилом Галицьким, вів воєнні дії проти Галицько-Волинської держави і захопив Чорну Русь з містами Гродно, Вовковиськ, Слонім і Новгородок. У цій війні загинув князь Роман Данилович.

13 липня 1260 року литовське військо, очолене Міндовгом I, розбило об'єднане військо Лівонського і Тевтонського орденів біля озера Дурбе. Міндовг зрікся католицької віри та 1262 року уклав союз із Олександром I Невським, спрямований проти Лівонського ордену. Був убитий разом з двома синами внаслідок змови литовських князів (М. Стрийковський називає однією з причин вбивства залицяння Міндовга до заміжньої сестри померлої дружини).

Наступним великим правителем Литви став князь Гедимін /другий на фото/ (Гедимінас, 1316-1341 рр.) аж через 53 роки після смерті Міндовга. Гедимін започаткував правлячу династію й почав наступ на південно-західні руські (українські) землі, проте історики вважають, що початок литовської доби в Україні поклав син Гедиміна Любарт (свояк Юрія ІІ), який у 1340 році приєднав до своєї держави Волинь та Галичину. Проте ненадовго. Протягом багатьох десятиліть ці землі переходили від Литви до Польщі й навпаки, аж поки ці держави не вирішили об’єднатися.


Наталія ДЕМЧИШИН