ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


ЯК ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ?


Як відомо, в останні роки становище у транспортно-дорожньому комплексі країни значно погіршилося: через зменшення обсягів перевезень різко скоротилися прибутки транспортних підприємств, хронічною стала криза платежів, спрацьованість основних виробничих фондів досягла граничного рівня, що призвело до зростання потреб у реконструкції, ремонті та технологічному обслуговуванні. У зв'язку з цим, проблема нормального функціонування громадського транспорту потребує термінового вирішення.



Насамперед потрібно наголосити на тому, що питання технічних інновацій і технологічної модернізації вирішують незадовільно, а мінімальні соціальні умови працівників галузі не забезпечують повністю. До того ж, потенціальні можливості транспортно-дорожнього комплексу з розвитку експорту транспортних послуг використовуються мало.

Відзначимо також, що міський електротранспорт працює у 53 містах України. А протягом останніх шести років випуск трамвайних вагонів і тролейбусів на маршрути значно скоротився. Також погіршилися регулярність руху та культура обслуговування пасажирів.

Ускладнило ситуацію, що склалася, те, що обсяги капітальних ремонтів рухомого складу, виконаних спеціалізованими заводами, зменшилися за цей період більш як у 5 разів, що спричинило припинення діяльності на Львівському, Київському та Дніпропетровському ремонтних заводах свого часу. Щодо загальної заборгованості заводам з боку експлуатаційних підприємств, то вона досягла 5 млн. грн., що дорівнює 40 % річного обсягу їх валової продукції.

Необхідно назвати й конкретні причини, які стосуються безпосередньо роботи міського електротранспорту, серед яких: його збитковість, яка, за підсумками 1997 р., досягла 200 млн. грн., невідповідність системи управління та відомчої підпорядкованості підприємствам міського електротранспорту їх статусу, обмеженість прав підприємств та їх власників (міськвиконкомів) щодо встановлення тарифів на проїзд і скасування пільг, не забезпечених фінансуванням.

На жаль, в Україні свого часу експлуатували застарілі типи тролейбусів і трамвайних вагонів, які виготовлені із застосуванням технічних рішень щонайменше 30-річної давнини. Ці застарілі типи є практично ненадійні, їм притаманна значна трудомісткість технічного обслуговування та ремонту, а також висока енергозатратність.

Отже, зважаючи на вищезазначені проблеми громадського транспорту, потрібно визначити: що необхідно для того, щоб не допустити занепад міського транспорту? Серед основних завдань, які ми маємо виконати, - такі: насамперед потрібно уточнити повноваження виконавчої влади різних рівнів щодо міського електротранспорту, виходячи з принципу збалансованості прав та відповідальності, здійснювати нормативне і законодавче забезпечення, проводити єдину технічну політику, здійснювати державний контроль за технічним станом міського електротранспорту. Зрозуміло, що також потрібно підвищити якість обслуговування, покращити кадрову й соціальну політику.

Додамо, що забезпечення планового рівня заданих параметрів руху таких, як: регулярність, інтервал руху, швидкість сполучення, кількість транспортних засобів, що відповідає пасажиропотоку, надання послуг на зупинках, автостанціях та додаткових послуг окремим категоріям пасажирів, - також необхідне.

Щодо проблеми громадського транспорту міста Львова, зазначимо: громадськість міста, перевізники та міська рада вирішили, що треба скоординуватись, аби винести на державний рівень проблему тарифів на проїзд у львівських маршрутних таксі. Це відбулося ще у березня 2015 року. Громадський активіст Дем’ян Данилюк свого часу висловив думку про ситуацію, яка склалася з громадським транспортом у Львові, зауваживши, що її неможливо вирішити з допомогою пасажирів, постійно підвищуючи тариф. Вирішення цієї проблеми має бути комплексним. Для цього потрібні зміни в законодавстві, нормативно-правових актах про транспорт, постановах Кабміну, правилах користування електричним та автомобільним транспортом.

Юліана Казімова