ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ

10 грудня міжнародна спільнота провела 65 річницю від першого відзначення ДНЯ ПРАВ ЛЮДИНИ.
Ми живемо у нелегку, проте, надзвичайно насичену історичними подіями добу переходу від несвободи, гніту, безправ'я, до утвердження прав людини, поваги до гідності особистості, усвідомлення того, що людина сама відповідає за себе, за своє сьогодення та майбутнє. Нова Україна, яка стала незалежною 24 серпня 1991 р. проголосила для себе, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються за найвищу соціальну цінність. Та все ж, пройшовши чверть століття незалежного життя, українці та й в цілому – Україна так і не навчилися цінувати та дотримуватися прав людини в більшості суспільних випадків.

Отже, 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка стала першим міжнародним документом, у якому були чітко сформульовані положення про права людини.

Вперше День прав людини розпочали відзначати у 1950 р. після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН резолюції 423 (V) (див. нижче), що закликає всі держави та зацікавлені організації встановити 10 грудня кожного року Днем прав людини.

На сьогоднішній день визнання державами-членами ООН базових прав людини, закріплених Декларацією, вказує на їхню важливість у нашому житті. Кожного року відбувається обговорення існуючих проблем у справах порушення прав людини. Усі демократичні держави світу намагаються вирішити проблеми порушення прав людини і не допускати їх у майбутньому. Шкода, але ця проблема існувала завжди і на сьогодні не втрачає своїх позицій у світовій спільноті. Для вирішення цього питання потрібно зосереджувати усі зусилля держави та громадян у повсякденному житті, а не лише тоді, коли «приходить критична ситуація».

Основними правами людини є:

• громадянські, відомі у вітчизняній літературі як особисті (їх не слід ототожнювати з правами лише громадянина і певної держави – це, наприклад, право на життя, на свободу, особисту недоторканність, на свободу від посягань на честь, репутацію, право на сповідування релігії тощо);
• політичні (свобода слова, право на участь у політичному житті, право на створення асоціацій, право на участь в управлінні державою, суспільством та ін.);
• соціально-економічні (наприклад, право на працю, на справедливі і сприятливі умови праці, право на власність, право на соціальне страхування, право на створення профспілок тощо);
• культурні (право на користування надбаннями культури, свобода наукових досліджень та. ін.).

Відповідно приписів Конституції України говориться, що держава «Гарантує» (наприклад, ч. II ст. 25, ч. І ст. 30. ст. 31, ч. 4 ст. 32, ч. І ст. 33, ч. І ст. 34, ч. 2 ст. 46, ч. 2 ст. 50), «забезпечує» (ч. З ст. 24, ч. З ст. 42, ч. 2 ст. 45, ч. З ст. 53) права і свободи людини, створює умови (ч. 2 ст. 43, ч. І ст. 47, ч. 2 ст. 49) для здійснення прав людей, «дбає» про здійснення прав людини (ч. 4 ст. 49).

«Негативна відповідальність держави полягає в її забов'язаннях відшкодувати ті чи інші збитки (матеріальні, моральні), спричиненні порушенням прав і свобод людини з боку органів, службових чи посадових осіб держави». Можливість такої відповідальності передбачено у ч. 5 ст. 41, ст. 56, ч. 4 ст. 62, ч. 3 ст. 152 Конституції України. Поряд з цим необхідно відзначити, що у відносинах «людина – держава» відповідальність має взаємний характер. Людина (особливо громадянин) також відповідає перед державою, і це теж закріплено у Конституції (ст. 65, 67. 68). Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Утверження прав і свобод людини – це їх визнання державою.

В Україні День прав людини також має важливе значення, але лише на словах. Офіційно ВРУ, політики та пересічні громадяни знають про цей день та кожен в силу своїх можливостей відзначає його, а от на практиці в Україні порушення прав людини відбувається всюди і практично завжди. Недаремно Україна займає четверте місце з порушення прав людини серед держав які знаходяться під юрисдикцією Європейського суду з прав людини (на першому місці – Росія, друге – Туреччина, третє – Румунія).

Отже, усі люди мають права та обов’язки, але не всі їх дотримуються та розуміють їхнє значення в своєму житті та житті суспільства. Тим не менш, сподіваємось, що у нашій державі таки настане час реальної боротьби за права людини і вся правоохоронна система зрозуміє, що їхні дії в більшості не законні, шкодять не лише громадянам, а й міжнародній репутації держави, що в кінцевому результаті негативно впливає на кожну особистість.

(документ подано мовою оригіналу відповідно до часу його прийняття)

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Резолюция 423 (V) Генеральной Ассамблеи ООН
День прав человека
4 декабря 1950 г.

Генеральная Ассамблея,
принимая во внимание, что 10 декабря 1948 года Генеральная
Ассамблея провозгласила Всеобщую декларацию прав человека
( 995_015 ) общей нормой, к достижению которой должны стремиться
народы всех стран,
принимая во внимание, что Декларация эта является крупным
шагом вперед на пути человеческого прогресса,
принимая во внимание, что годовщина этого события должна
достойно праздноваться во всех странах, что являится одним из
способов привлечь внимание народов всего мира к этой Декларации,
выражая свою благодарность всем тем странам, как входящим в
Организацию Объединенных Наций, так и не входящим в нее, которые
уже отметили эту годовщину,
1. предлагает всем странам и заинтересованным организациям
принять 10 декабря каждого года как День прав человека, соблюдать
этот праздник в память провозглашения Всеобщей декларации прав
человека Генеральной Ассамблеей 10 декабря 1948 г. и умножить свои
усилия в этой области человеческого прогресса;
2. предлагает всем государствам представлять через
Генерального Секретаря ежегодные доклады относительно празднования
Дня прав человека.
Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Пятая сессия.
Дополнение N 20 (А/1775). - С. 47, 48.

---------------------
( Поименного голосования по этой резолюции не проводилось).
"СССР и международное сотрудничество
в области прав человека. Документы и
материалы", М., "Международные
отношения", 1989 год.


Є.Садлівський
І.Залєвска