ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


СЬОГОДНІ ВІДЗНАЧАЄМО ДЕНЬ ПИСЕМНОСТІ, МОВИ ТА ЛІТОПИСЦЯ НЕСТОРА


9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови і День Преподобного Нестора – літописця Печерського.

Цього року 19 раз українці відзначають День української писемності та мови, оскільки започатковане свято було у 1997 році тодішнім президентом України Леонідом Кучмою.


За традицією в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю. Також в цей день відзначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою; стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

Від 2000 року у цей день у прямому ефірі «Українського радіо» транслюють «Диктант національної єдності», який може написати будь-який охочий для самоусвідомлення знання мови та граматики.

Щодо Нестора Літописця, то народився він у 50-х роках XI століття в Києві.

Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням.

Так говорив літописець про книги:

«Велика буває користь від навчання книжного, – книги наказують і вчать нас шляху до покаяння, бо від книжних слів знаходимо мудрість і стриманість. Це річки, котрі напоюють всесвіт, від яких виходить мудрість. У книгах незлічима глибина, ними тішимося в печалі, вони віжжі стриманості. Якщо старанно пошукаєш в книгах мудрості, то придбаєш велику користь для своєї душі. Бо той, хто читає книги, розмовляє з Богом або святими мужами».

У 80-х роках XI століття Нестор написав «Читання про житіє і знищенні блаженних страстотерпців Бориса і Гліба» у зв'язку з перенесенням їх святих мощей до Вишгорода в 1072 році.

Вже у 80-х роках преподобний Нестор склав житіє преподобного Феодосія Печерського.

Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання до 1112-1113 років «Повісті временних літ» («Повість минулих літ»).

Практично з перших рядків своєї праці преподобний Нестор визначив і її мету: «Ось повісті временних літ, звідки і пішла Руська земля, хто в Києві почав вперше княжити і звідки Руська земля стала».

В цій неабиякій історично цінній праці Нестор говорить про: першу згадку українського (руського) народу в церковних джерелах – в 866 році, при святому патрiарху Константинопольському Фотії; оповідає про створення слов'янської грамоти святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм; про Хрещення святої рівноапостольної Ольги в Константинополі; розповідь про перший православний храм в Києві (945 р.); про сповідницький подвиг святих варягів-мучеників (983 р.); про «випробування віри» святим рівноапостольним Володимиром (986 рік) і Хрещення Русі (988 рік) та багато інших подій.

Часто за свою духовну глибину та історичну цінність «Повісті временних літ» ставлять в ряд з найвищими творіннями світової писемності.

Преподобний Нестор помер близько 1114 р., заповівши печерським ченцям-літописцям продовжити його велику працю.

Його наступниками у літописанні стали ігумен Сильвестр, який надав сучасний вигляд «Повісті временних літ», ігумен Мойсей Видубицький, який продовжив її до 1200 року та ігумен Лаврентій.

Преподобний Нестор був похований в Ближніх печерах преподобного Антонія Печерського.


ІА «Г.В.»