ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


ЗАМОК У СТАРОМУ СЕЛІ

Журналісти інформаційного агентства «Глобальні віки» підготували відео матеріал (сюжет) від 03 грудня 2016 року про архітектурну пам′ятку XVII ст., що знаходиться в околицях міста Львова.

НИЖЧЕ ПОДАЄМО РОЗШИРЕНИЙ ТЕКСТ СЮЖЕТУ ТА ВІДЕОЗЙОМКУ:

ПРЯМЕ ПОСИЛАННЯ НА ВІДЕО В YOUTUBE (ЮТУБІ) - https://www.youtube.com/watch?v=WVJ1bMDps5g

«Сьогодні ми вирішили приділити увагу одній із найбільших за площею архітектурних споруд України – замку в селі Старе Село, що знаходиться в Пустомитівському районі Львівської області.

Зокрема, від Львівського району «Сихів» до замку Старого Села буквально 15 хвилин їзди на автомобілі.

Перше враження від масивної, стародавньої споруди просто перехоплює подих, але фізичний її стан викликає як мінімум здивування в тому, чому за період Незалежності України ніхто із владних структур держави не долучився до її збереження та реконструкції.

Та все ж, спробуємо коротко розповісти історію цього надзвичайного шедевру у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу.

Вважається, що перша замкова споруда була побудована в 1584–1589 рр. князем Василем Костянтином Костянтиновичем Острозьким за участю архітектора Амвросія Прихильного, але невдовзі була зруйнована.

В подальшому, аж у 1642 році розпочав будівництво давно запланованого замку князь Владислав Домінік Заславський-Острозький, але поки він його закінчив, козаки під проводом Богдана Хмельницького під час першої облоги Львова у 1648 році знищили всі його маєтки в околицях Львова та й більшу частину замку.

Після відходу козаків князь Домінік відновив свій план, але цього разу задумував вже звести міцнішу від попередньої будівлю. У 1649 році було знову розпочате будівництво, але в набагато більших, ніж до того, розмірах, щоб при потребі хоч кілька тисяч людей могли знайти тут притулок і харчі.

Кілька років тривало це будівництво, яке часто князь особисто пильнував або навіть допомагав вести. Над будівництвом протягом кількох років працювали кілька тисяч людей. У 1654 році Б. Хмельницький разом з татарами проводив облогу Львова, але не наважився іти до Старого Села щоб захопити замок, оскільки на той час село мало достатню оборону спроможність щоб захистити себе.

Здоров’я князя не дозволило йому повністю завершити справу з будівництва замку. У 1656 році він повернувся у Старе Село зі Шлеська, де був з польським королем, захворів лихоманкою і помер тут у квітні цього року. Тіло його було поховане в Тарнові у каплиці оо. місіонерів, яких він спонсорував при місцевому костелі.

Будівля старого замку займала близько 2,2 гектара площі, оточеної високими близько 6-8 метрів, а в основі товстими близько 3 метрів, мурами. Будівля являє собою неправильної форми шестикутник, прикрашений колись шістьма наріжними баштами з виступаючими над ними малими вежами, яких зараз вже немає. Загальна протяжність муру майже 500 метрів. Башта над головною в’їзною брамою з південної сторони розібрана. Мури зовні та зсередини були оштукатурені і вверху оздоблені різними прикрасами, які в більшості пошкоджені. Також в деяких місцях пошкоджені самі мури, а ціла будівля загрожує падінням.

Зовні навколо мурів існувала вузька галерея або хідник, на якій можна було розмістити дві хоругви для оборони мурів. З цією метою ще дотепер існують розміщені через кожних 3 сажні бійниці в стінах замку: вгорі для ручної зброї, а дещо нижче – для гармат. Місцева зброярня довго була наповненою різноманітною зброєю та боєприпасами.

Ян Собеський під час походу на турків у 1673 році забрав з Старого Села значну кількість зброї. За часів Сенявського в цьому замку було 8 більших гармат, 13 моздірів різних розмірів, 114 старих рушниць та самопалів і велика кількість холодної зброї, в більшості ушкодженої. Військові запаси та порох переховували колись у башті з південно-західної сторони, далі від в’їзної брами, тепер вже знищеної. Рештки з хоругви з гербом Острозьких, яка на протязі багатьох років майоріла на вежі над головною замковою будівлею, замуровано у шкатулці в замкових мурах під час останньої реставрації замку за Сенявського.

Окрім оборонних мурів замок у Старому Селі був оточений глибокими ровами та валами. Головний в’їзд вів до замку з південної сторони перекидним мостом через рів. На башті над в’їздом колись був вирізьблений чорний орел, очевидно, герб Радзівіллів, і пам’ятка панування князя Михайла Радзівілла, при якому цю башту було збудовано. Із західної сторони ще дотепер існує другий в’їзд, над яким вгорі вирізьблений герб Сенявських – Леліва, який переконує нас, що цей пролом в мурах або теперішній головний в’їзд до замку був виконаний за Миколи Сенявського в першій половині XVIII століття.

Головна замкова будівля стояла фронтом до півдня, приперта до північного зовнішнього муру вздовж всієї його протяжності, що становила до 60 сажнів (близько 130 метрів). Трохи вище понад дахом цієї будівлі виглядала зсередини чотиригранна вежа, верхівку якої ще декілька десятків років тому оздоблювали деякі прикраси, вирізані з піщаника, розташовані по всіх сторонах вежі. Деякі прикраси з неї, груші і інші кам’яні різьби, були використані для прикрашення стін збудованого у пізніші часи місцевого костелу. З сторони фронтової вежі була таблиця з різьбою, на якій зображено герб і назву засновника початковими літерами, поміщеними по обидвох боках гербу князів Острозьких і Заславських (тобто пів-Погонь і пів-Леліва), прикрашеного вгорі княжою короною. Початкові літери представляють наступний титул фундатора: Wladyslaw Dominik Xiaze Ostrogski Y Zaslawski Wojewoda Sandomirski, Lucki Starosta (Владислав Домінік Князь Острозький і Заславський Воєвода Сандомирський, Луцький Староста).

Всередині цієї будівлі колись існували великі кімнати внизу і на першому поверсі із склепінням, зайняті пізніше заснованою тут броварнею. Залишки кімнат зараз є до невпізнання занедбані. Бровар заснований на початку XIX століття за часів княжни Ізабелли Любомирської. На це вказував напис, вирізаний на кам’яних дверях на вході до приміщення, де був розташований головний котел, або так звана варильня: «Бровар старосільський, новозбудований архітектором М. Губманом в році...» (цифри року повністю оббиті і важко дізнатись точну дату). Та все ж, пиво старосільське славилось колись у Львові і околицях, але пізніше вже не мало такого попиту, оскільки було витіснене прибутим залізницею закордонним. Виробництво пива у Старому Селі зросло в останні роки (1870-80-ті) під вмілим керівництвом тодішнього пивовара з 926 відер (річної продукції у 1854 році) до понад 3300 відер доброї якості.

Сумне і прикре враження викликає вигляд щораз більшого знищення замкових мурів під впливом часу, а частково і людських рук. Почорніла штукатурка зовнішніх мурів (та, що ще вціліла) та горішні прикраси щораз більше опадають, а замість них в багатьох місцях вкоренились кущі горобини, берези або осики. Внаслідок тривалого руху потягів, внутрішні склепіння колишніх замкових кімнат дають все більше тріщин і випадає цегла за цеглою. Часто бувало, що коли проїжджав потяг, на робітника броварні при котлі або в іншому місці падала цегла, через що цим людям загрожувало каліцтво або навіть смерть. Запобігти цьому могла тільки швидка реставрація всього замку або хоча б бровару, але так не сталося.

З боку замку давніше існували городи, які прилягали до протилежного
«Пліхівського узгір’я». На їх місці зараз стоять будинки залізничної станції. На узгір’ї за цією станцією виднілися серед поля два грубі липові пні без гілляк. Вони були залишені на пам’ять про якогось татарського вождя, вбитого пострілом із замку на цьому місці у 1672 році під час походу турків і татар під Львів.

Броварня, що існувала на території замку, протрималась практично до кінця Першої світової війни. У 1920 році на її місці створено так звану «засолбазу», яка займалась зберіганням харчової продукції. Існувала до розпаду Радянського Союзу, тобто – 1991 року. Впродовж наступного десятиліття про стан замку ніхто навіть не цікавився, не те щоб піклувався.

В 2000–2002 роках реставрацією замку цікавилася делегація з Республіки Польща, приїжджаючи в Старе Село та оцінюючи можливість майбутніх робіт. На жаль, українська влада не дозволили проводити реставраційно-відновлюючі роботи.

Кошти, які заплановані в Державному бюджеті України на реставрацію західноукраїнських замків та фортець є просто смішними, оскільки складають лише тисячі гривень, а на реставрацію самого лише старосільського замоку потрібно щонайменше декілька сотень мільйонів гривень.

Впродовж 2005–2016 років змін, які були б на користь архітектурної пам’ятки у Старому Селі, не відбулося.

24 грудня 2010 року старосільський замок був переданий в концесію львівському підприємцю Михайлові Рибі, основному власнику ТзОВ «Кріс». Розроблений підприємством календарний план робіт на період 2010–2015 років планував: до 2012 року вивести пам’ятку з аварійного стану, до 2013 – відновити функціонально одну з веж, а до кінця 2015 року – ввести об’єкт в експлуатацію. Після відновлення, замок повинен був функціонувати як туристично-відпочинковий центр.

Оскільки до 2013 року жодних робіт по договору концесії не було проведено, певні провладні кола Львівської області, щоб зняти з себе часткову відповідальність, заявили про розірвання концесії. Та всі розмови залишились лишень заявами. Станом на грудень 2016 року нам стало відомо, що через тиск громадськості впродовж декількох останніх місяців велись розмови про остаточне розірвання договору концесії між Львівською ОДА та ТзОВ «Кріс».

Цікавим залишається одне питання – а чому Михайло Риба не виконав умов договору?

Щоб дати відповідь на це запитання ми довго шукали інформацію і таки встановили, що питання реставрації замку аж ніяк не стосувалось браку фінансування.

Зокрема, Михайло Риба являється основним власником ТзОВ «Кріс» /13812946/ (також, частки у ТзОВ «Кріс» мають Надія Риба, Валерій Дячишин, Ірина Кирильчук та Світлана Жужевич), ТзОВ «Цар-їжа» /32327867/, кафе «Румба-бар» та «Цар-кава», мережі пі церій-ресторанів «ДеМанджаро». Замішаний у відмиванні міліонних коштів пов’язаних із конвертаційним центром Віктора Кривуна. В хороших стосунках з колишнім головою Львівської ОДА Василем Горбалем. Добре знайомий з мером Львова Андрієм Садовим. Минулого року намагався «пропхати» на голосування у міській раді Львова умову передачі комунального майна (адреса об’єкта приватизації – вул. Дорошенка, 19, 1-й поверх, загальна площа – 158,8 кв.м.) у приватну власність, попередньо змовившись із підприємствами: ПП «Весаві» (адреса об’єкта приватизації – вул. Д.Вітовського, 9, 1-й поверх, 168,7 кв.м.), ТзОВ «Хмаринка» (адреса об’єкта приватизації – вул. Пулюя, 19, 1-й поверх, 189,9 кв. м.), Львівська міська громадська організація «Студія активного дозвілля» (адреса об’єкта приватизації – вул. Брюховицька, 208, 1-й і 2-й поверхи, 385,9 кв. м.) і громадська організація «Фонд допомоги «Місія добра» (адреса об’єкта приватизації – вул. Квітнева, 6, підвал, 1-й та 2-й поверх, 467,9 кв.м.), які також були зацікавленні у комунальних приміщеннях Львова для використання їх в своїх інтересах на праві приватної власності.

Таким чином, Михайло Риба спільно з своїми колегами, а він заявляв про девятьох бізнес партнерів, цілком могли приступити до виконання умов договору концесії по старосільському замку і як мінімум на половину завершити заплановані роботи. Як нам стало відомо Львівська ОДА таки має намір розірвати договір концесії за наполягання Старосільської сільської ради, але Михайло Риба ніяк не може знайти часу на зустрічі та обговорення даного питання…».


ПРЯМЕ ПОСИЛАННЯ НА ВІДЕО В YOUTUBE (ЮТУБІ) - https://www.youtube.com/watch?v=WVJ1bMDps5g


СЮЖЕТ ПІДГОТУВАЛИ:

Кореспонденти – Яніна БЕЖНАР та Павло ІВАНЧИШИН
Оператор – Петро ГУТНИК
Інтерв’ю по історії села та замку – Тарас ШВЕЦЬ (історик, юрист)