ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


САМЕ 11 ЛЮТОГО ВАТИКАН СТАВ ПОВНОЦІННО САМОСТІЙНОЮ ДЕРЖАВОЮ

Латеранські угоди або Латеранські договори – це укладені 11 лютого 1929 року, між Святим Престолом (Папою римським) та королівством Італії (в особі прем'єр-міністра Беніто Муссоліні), що розв'язали так зване «Римське питання» щодо статусу Ватикану після розпаду Папської держави у 1870 році.

По суті, Папа Римський визнає за Латеранськими договорами Рим як осідок італійського уряду, а італійський уряд натомість гарантує політичний і територіальний суверенітет Ватикану. Назва контрактів, походить від місця їх підписання – Латеранського палацу.

Щоб зрозуміти сутність цих угод, потрібно згадати передісторію.

Зокрема, після окупації Рима італійським рухом за незалежність 20 вересня 1870 р. було вирішено розпустити Папську державу і створити італійську національну державу. Управління церкви орієнтовано було з цієї дати лише на Ватикан, де де-факто був також і суверенітет папи. Пропоновані обмеження суверенітету італійським королем Вітторіо Емануеле II папа Пій IX відхилив у травні 1871 р. З суто правової точки зору папа – і з ним вся Курія – були до укладення договорів, звичайними громадянами Італії, мали платити податки і в разі виникнення суперечки відповідати в італійському суді. Статус папського нунція за кордоном був неясним. Крім того, питання чи може Ватикан укладати договори (конкордати) з іншими країнами було неясне. Ці умови були для папи, як глави мільйонів католиків, неприйнятними. Римське питання кілька десятиліть лишалося невирішене. Рішення було укладено тільки з фашистською державою. Муссоліні був зацікавлений у примиренні з католицькою церквою, щоб надати легітимності фашизму як новій державній і громадській формі правління. Франческо Пачеллі, брат покійного папи Пія XII вів протягом трьох місяців переговори з Муссоліні. Було знайдено в цілому близько 20 варіантів тексту та був розроблений остаточний договір для вирішення цього питання.

Загалом, договір складається з трьох частин:

1. Договір примирення – створення незалежної держави Ватикан як суверенної держави. Крім того, давалися італійські урядові гарантії в цій частині договору про незалежність і суверенітет Святого Престолу як суб'єкта в міжнародному праві. Своєю чергою, Святійший Престол відмовився від території колишньої Папськогї Держави і Рим визнано резиденцією італійського уряду.

2. Конкордат – регулювати відносини між італійською державою з італійською церквою в релігійних і цивільних справах.

3. Фінансова конвенція – передбачає відшкодування італійської держави Святому Престолу втрати майна 1870 року. Серед іншого – Святійшому Престолу надано компенсацію в розмірі 1,75 млрд лір. Крім того, угода містить один додаток карт парафований обома сторонами, і визначає близько 44 акри області Ватикану.

Після укладення договору в нього внесено ряд додатків. Серед них Додаток про додаткові території, що перебували під суверенітетом Святого Престолу (серед іншого, передавач радіо Ватикану в Санта Марія ді Галерія).

Угоди були переглянуті 1984 року та затверджений новий конкордат у зв'язку із змінами у законодавстві Італії: скасування католицтва як державної релігії Італії та зрівняння його із іншими релігіями, рівність усіх релігійних громад, самостійне фінансування церков через пожертви.

Отже, Латеранські угоди мали чимале значення як для Італії, Папського Престолу так і для всього католицького світу, оскільки зупинили конфлікт між Папою Римським і італійською державою й надали папській території визначеного державного статусу.

ФОТО:

1-3 – Ватикан – загальний план;
4 – Латеранський палац;
5-6 – підписання Латеранських угоди.


Ігор ГНАТИК