ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


ВИДАТНИЙ ФІЛОСОФ XVII СТОЛІТТЯ


Бенедикт (Барух) Спіноза народився 24 листопада 1632 року в Амстердамі у заможній родині сефардських євреїв, чиї предки після вигнання євреїв з Португалії осіли в Голландії, — Міхаеля і Ханни Дебори де Спіноза.

Тодішня єврейська громада Амстердама уславилася своїм багатством, відомими гендлярами, а також медиками, ученими, поетами з одного боку, а з іншого — ревною ортодоксією і застосуванням для підтримки авторитету громади методів і засобів, порівнюваних з діями святої інквізиції, від якої, власне, свого часу її члени змушені були тікати з Піренеїв. Родина Спінози, а саме його дід, Аврам Еспіноза, і батько Міхаель обіймали досить високе соціальне становище в юдейській громаді.

У родині Міхаеля Спінози було п'ятеро дітей: Ісаак, Ребека (обидва від першого шлюбу чоловіка), Міріам, Барух і Габріель. Мати дуже рано померла від туберкульозу, коли найменшому Баруху (Бенекдиту) виповнилось 6 років.

З одного боку Барух Спіноза розвивався в мультикультурному середовищі, а з іншого — на нього «тиснула» традиційна єврейська громада з її законами, мораллю і обмеженнями.

Барух Спіноза відвідував початкову релігійну школу «Ец Хаїм», де вивчав іврит, Тору, Талмуд, основи єврейського богослов'я, риторику тощо. Вчителями Спінози були рабини — кабалісти Ісаак Абоаб де Фонсека, Менаше бен Ісраель і Саул Мортейра. Навчаючись в рабинів, Спіноза осягнув основні праці філософів єврейського містицизму (Аврам ібн Езра, Маймонід, Герсонід, Хасдай Крескас тощо). Особливо вплинув на формування філософських поглядів Баруха трактат «Puerta del Cielo» («Брами небес») кабаліста Аврама Когена Еррери, який жив в Амстердамі і помер, коли Спіноза був ще зовсім юним.

Барух Спіноза навчався латини (тодішня світова мова науки і філософії). Вже на той час Барух, якого рабини не спромоглися перетягнути на бік традиційної юдейської схоластики, набув у громаді одновірців слави дивака і вільнодумця, що навіть ледь не мало трагічні наслідки — на життя Спінози було вчинено невдалий замах.

Після смерті батька в 1654 році почався затяжний судовий процес Спінози з найближчими родичами за батьків спадок, який він врешті виграв.

На початку 1656 року єретичні погляди Спінози, які розділяли також лікар Хуан де Прадо і вчитель Даніель де Рібера, привернули пильну увагу верхів єврейської громади. Спіноза піддавав, серед іншого, сумніву, що Мойсей був автором П'ятикнижжя, що Адам був першою людиною і що закон Мойсея має перевагу над «природним правом». Незабаром усі ці вільнодумства Спінози призвели до судилища й публічного вигнання його з єврейської громади. 27 липня 1656 року у синагозі велелюдно йому, перерахувавши всі його порушення і злочини, оповістили акт про відлучення. Членам єврейської громади було заборонено будь-яке спілкування зі Спінозою, а йому самому заборонялося надалі використовувати своє єврейське ім'я Барух (іврит «благословенний»). Відтоді Спіноза отримав ім'я Бенедикт.

Бенедикт Спіноза написав на свій захист «Апологію» (її текст не зберігся), в якій намагався відвести безглузді звинувачення і відстояти свої погляди. Саме через жагу до пізнання й бажання розвивати свої думки відречення від єврейства не стало для Спінози особистою трагедією.

Наприкінці 1650-х Бенедикт Спіноза виїхав з Амстердама, знайшовши притулок в передмісті Уверкерці. Він відвідував заняття в приватній школі голландця Франца ван ден Ендена: отримав основи знань зі світських прикладних і теоретичних дисциплін — з математики, фізики, медицини тощо, познайомився з філософськими працями Аверроеса, Авіценни, Томи Аквінського, Беме, делла Мірандола, Бруно, Бекона, Гоббса, Декарта тощо, навчався малюванню; і паралельно з цим почав свою філософську діяльність.

В цей час (1658—59) Спіноза активно спілкувався з однодумцями, зокрема, зі своїм учителем і колегою Хуаном де Прадо (на них навіть зробили донос іспанській інквізиції). Навколо Бенто Спінози згрупувався гурток вірних йому друзів і учнів.

Одним із послідовників Спінози в Амстердамі був його кузен Альберт Бург (Albert Burgh), який безуспішно намагався переконати друга прийняти католицтво і позбутися гордині, припинивши вважати себе провісником «вищих» істин. Відповідь Спінози була гідною і короткою: «Я зовсім не претендую на те, що відкрив найкращу філософію, але я знаю, що осягаю достеменну».

Саме в Уверкерці Спіноза почав свою літературну діяльність — написав першу свою роботу «Короткий трактат про Бога, людину і її щастя».

Помер Спіноза 21 лютого 1677 року в Гаазі на 46 році життя від туберкульозу, на який він тривалий час хворів.

12 серпня 1994 року було відкрито астероїд «7142», який названий на честь Спінози.


ІА ГВ