ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


ВІДКРИТТЯ ПЛАНЕТИ УРАН

Перш ніж перейти до самого відкриття планети і короткої розповіді про відкривача, пропонуємо пригадати, що таке сонячна система.

Отже, сонячна система – це планетна система, що включає в себе центральну зорю – Сонце, і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо нього.

Сонячна система складається з гравітаційно пов'язаних небесних тіл: масивного центрального тіла – Сонця – та численних об'єктів, що обертаються навколо нього. Це вісім великих планет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун), понад 100 їх супутників, пояс астероїдів та пояс Койпера, комети, метеороїди та космічний пил. Пояс Койпера, який містить близько 70-100 тис. об'єктів близько 100 кілометрів у діаметрі, виявлено у 1992–2000 рр. До нього належить, зокрема, Плутон, який 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу 2006 р. виключила зі складу планет.

Отже, відкривачем планети Уран є Вільям Гершель (Фрідріх Вільгельм Гершель), який народився 15 листопада 1738 року, у м. Ганновер, Німеччина.

Гершель був сином бідного музиканта. Вступив на службу до військового оркестру і 1755 року у складі полку був відряджений з Ганноверу до Англії . 1757 року пішов з військової служби заради занять музикою. Працював органістом і вчителем музики у Галіфаксі, потім переїхав до курортного міста Бат, де став розпорядником публічних концертів. Інтерес до музичної теорії привів Гершеля до математики, математика до оптики і, нарешті, оптика – до астрономії.

1773 року, не маючи коштів, щоб купити великого телескопа, він став сам шліфувати дзеркала й конструювати телескопи й надалі сам виготовляв оптичні прилади як для власних спостережень, так і на продаж.

Перше відкриття Гершеля – відкриття планети Уран відбулося 13 березня 1781 р. Гершель присвятив це відкриття королю Георгу ІІІ і назвав планету на його честь Георгієвою зіркою, проте назва так і не ввійшла до вжитку; Георг ІІІ надав Гершелю чин королівського астронома й кошти для будівництва окремої обсерваторії. З 1782 р. Гершель і сестра Кароліна, що допомагала йому, постійно працювали над удосконаленням телескопів і астрономічних спостережень.

Завдяки деяким технічним удосконаленням і збільшенню діаметра дзеркал Гершель зміг 1789 року виготовити найбільший телескоп свого часу (діаметр дзеркала – 122 см, головна фокусна відстань – 12 метрів); першого ж місяця роботи із цим телескопом Гершель відкрив супутники Сатурна Мімас і Енцелад. Далі Гершель відкрив супутники Урана Титанію та Оберон. У своїх роботах про супутники планет Гершель уперше вжив термін «астероїд».

Однак головні роботи Гершеля належать до галузі зоряної астрономії. Вивчення власних рухів зір привело його до відкриття поступального руху Сонячної системи. Зі спостережень за подвійними зорями, розпочатих із метою визначення паралаксів, Гершель зробив новаторський висновок про існування зоряних систем. Видатною заслугою Гершеля стали спостереження туманностей. Він спостерігав понад 2500 об'єктів, складаючи ретельні описи й каталоги. Ці спостереження поклали основу Загального каталогу туманностей і скупчень, виданого його сином, Джоном Гершелем.

Серед інших заслуг Гершеля – відкриття інфрачервоного випромінювання, зроблене у витонченом експерименті: розщепивши сонячне світло призмою, Гершель вмістив термометр одразу за червоною смугою видимого спектру й показав, що температура підвищується, а отже, на термометр впливає випромінювання, яке не сприймається людським оком.

Цікаво, що за межами власне астрономії та найближчих до неї галузей фізики наукові погляди Гершеля були досить дивні. Він, наприклад, вважав, що всі планети населені, що під гарячою атмосферою Сонця перебуває щільний шар хмар, а нижче – тверда поверхня планетарного типу і тому подібне.

На честь Гершеля названо кратери на Місяці, Марсі та Мімасі, астероїд, а також кілька новітніх астрономічних проектів, зокрема космічний телескоп Гершель.

Помер науковець-дослідник 25 серпня 1822 року неподалік Лондона в м. Слау.

ФОТО:

1-2) Вільям Гершель ;
3-4) Телескоп дослідника;
5) Сонячна система.


ІА ГВ