ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


ПРАЦЯ В ДУХОВНОМУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

ЧИ МОЖЛИВЕ ВИХОВАННЯ В ДІТЕЙ-ШКОЛЯРІВ ВІКОМ 9-12 РОКІВ РОЗУМІННЯ РОЛІ ПРАЦІ В ЇХ ЖИТТЄВОМУ І ПРОФЕСІЙНОМУ САМОУТВЕРДЖЕННІ?

Перш ніж говорити по суті зазначеної теми, нам потрібно зрозуміти специфіку та особливості цільової групи людей – дітей-школярів, тобто, вікові обмеження якої складають від 9 до 12 років.

Отож, специфіка – це те, що потрібно для класу, як цілісної групи індивідів. Особливості – способи розв’язання проблем, які виникають у даній групі осіб. Таким чином, щоб зосередити увагу кожного учня на праці в духовному розвитку особистості, вважаємо, що потрібно закласти так званий фундамент базового підґрунтя для кожного з учнів особисто та для всіх, як цілісної групи.

Загалом, трудове виховання – процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно-корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого і практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

В основному, суспільство розуміє, що людина розвивається духовно та фізично в праці, оскільки без праці людська особистість розпочинає деградувати.
Будь-які спроби уникнути праці призводять до негараздів і для особистості і для суспільства. З цього приводу професор Костянтин Дмитрович Ушинський писав: «Якби людина винайшла філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство».

З соціальної точки зору праця – це не лише предметно-практична діяльність, а й спілкування суб’єкта цієї праці з іншими людьми. В різноманітних дитячих трудових об’єднаннях праця, як правило, носить колективний характер і її здійснення обов’язково пов’язано з включенням школяра в широку та складну систему виробничих, моральних та інших стосунків.

Значення праці в розвитку особистості загальновизнано. Можливості для цього розвитку містяться уже в самих знаряддях, предметах і результатах праці. В знаряддях праці, крім призначення, втілено пізнання людиною явищ, законів, властивості і умови існування предметів. Умови праці теж повинні бути пізнані людиною. Предмет, знаряддя і умови праці є найбагатшим джерелом знань про істотну частину навколишньої дійсності. Ці знання є основною ланкою в світогляді людини.

Однією з умов розвитку психіки людини під впливом праці є доцільна діяльність самого суб'єкту. Перетворюючи предмет праці, створюючи суспільно цінні продукти, суб'єкт перетворює себе.

Ще однією умовою розвитку психіки в процесі праці у повсякденному житті дитини-школяра є діяльність вихователя-вчителя.

Зокрема, приймаючи участь в колективній праці індивід пізнає не тільки інших, але і себе: хто він є, яку цінність представляє для інших, на що він здатний. Діти, як показали психологічні дослідження, погано знають себе, свої можливості, своє положення в колективі. В наслідок трудової діяльності відбуваються істотні зміни. Передусім змінюється їх відношення до себе, а потім відношення колективу і педагогів. В психології зібрано багато фактів, які показують, що трудова діяльність спонукається тим, на скільки високі її результати. Із цим пов'язане формування таких мотивів як особиста значимість праці та усвідомлення її суспільної значимості.

Окремо, велика роль праці проявляється і в розвитку мислення індивіда. В міру оволодіння трудовими навичками розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічне. В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу відбувається розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває соціалізацію особистості дитини. Розвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою.

Якщо поглянути з точки зору психології, то тут існують виділені психологічні закономірності навчання і виховання, формування особистості дитини на різноманітних вікових етапах в умовах різноманітних видів діяльності (гра, навчання, праця), істотні зв'язки в сфері педагогічних і психологічних явищ. Психологічна наука нагромадила немало цінних фактів, коли під час трудової діяльності індивід використовує резерв його особистості, забезпечує в трудовому вихованні систему і тим самим підвищує його виховну цінність.

Якщо говорити про учнів четвертого-шостого класів, а конкретніше кажучи дітей віком 9-12 років, та їхній реальний трудовий процес, то за останніми дослідженнями психоаналітиків і дитячих педагогів робиться висновок, що дітям доводиться сприймати усі позитиви та негативи з навколишнього середовища яке їх оточує безпосередньо зважаючи на нього (середовище). Це говорить тільки про те, що діти даного віку є досить вразливими на всі без виключення зовнішні, а іноді – сторонні чинники і водночас ці діти є налаштованими до нових відкриттів у житті в будь-якій сфері.

Виховати в будь-якої особи розуміння ролі праці в її житті є нелегким процесом, оскільки свідомість кожної людини відрізняється, а під впливом стороннього чинника, тобто іншої особи, може формуватися або руйнувавтися.

З дітьми даного віку ситуація трохи простіша. Вони слухають та реагують на усі процеси навколо себе, завдаючи своїй свідомості та підсвідомості грубої атаки світосприйняття, яка в кінцевому результаті і формує їхнє розуміння ролі праці, навчання, мислення в особистому житті, як позитивного чи негативного чинника. Для того, щоб чинник був позитивним потрібні зусилля не тільки вчителя, який впливає на дитину практично тільки у школі, але й родичів, на яких покладається основне завдання в даній проблемі: правильно допомогти дитині сприйняти все те, що вона хоче дізнатись та мотивувати дитячу свідомість реальними фактами.

Коли говорити про професійне самоутвердження, як про те, ким особа (дитина) хоче стати (чим займатись) в майбутньому //йдеться про вказану цільову групу//, потрібно обґрунтовано подати позиції тієї чи іншої діяльності (професії), оскільки несформований індивід такого віку, в основному, не може визначити якусь одну професію чи діяльність і часто обирає кілька або з періодичністю змінює свої вподобання. Вважаємо, що по даному питанню школярам 9-12 років можна дати тільки загальні настанови, а розвивати їх лише з досягненням 13-15 років, коли вони вже цілком готові до ґрунтовнішого самоствердження. Звісно, що ми не будемо дотримуватися категорії одностороннього мислення і обов′язково зазначаємо, що в кожної цільової аудиторії іноді можна знайти винятки, по іншому кажучи – особу (дитину) з особливо нестандартною категорією мислення, що при правильному підході оточуючого середовища беззаперечно призведе до формування цілісної особистості не зважаючи на вікові обмеження.

Однозначно, що праця завжди була і буде потрібною в людському житті. Тим не менш, праця, яка б приносила задоволення індивіду повинна іти саме з духовного єства даної особистості і лише тоді індивід буде почувати себе комфортно. Роль праці для дитини значно відрізняється від аналогії для дорослої людини, і саме тому, потрібно правильно та головне вчасно подати сприйняття праці для дитячого розуміння в чому педагоги та батьки повинні приймати регулюючу і обмежено-підтримуючу участь, щоби не нашкодити свідомості дитини і не нав′язувати свої нереалізовані бажання.

Роблячи висновки з вище сказаного прийдемо до рішення, що всі ми – індивіди і беззаперечно маємо вплив на своїх оточуючих, не беручи до уваги кількість оточуючих. Ми формуємо психіку спочатку рідних, тобі ближніх, а вже потім – свою! Виховання в житті дітей віком 9-12 років розуміння ролі праці в їхньому самоутвердженні можливе, але за умови правильного підходу до цього завдання.


01.05.2017
Артем БАЧИЩЕ,
Тарас ШВЕЦЬ