ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


ЯК ВИВЕСТИ УКРАЇНУ З ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПРІРВИ

Науково доведено…

Спілкуючись з багатьма знайомими, друзями безпосередньо чи в соцмережах, нерідко чую таке: «Чому для успішного подолання економічної та політичної кризи в Україні не достатньо бути щирим, ідейним та патріотичним? Адже значно страшніші – грамотні, виважені циніки, яким начхати на усіх і на все, крім самих себе…».

Отже, чи достатньо бути щирим, ідейним та патріотичним? Саме на такі моральні якості покладаються більшість людей при виборі своїх політичних лідерів. «Проте більшість людей мислять асоціативно, а не аналітично», – підказує мій колега-юрист Тарас Швець. Що це означає? Професіонали в галузі державного управління вже давно асоціюються з циніками, пройдисвітами та шахраями. Але причина не в непрофесіоналізмі циніків, а в цілковитій відсутності законодавства у сфері захисту цивільно-правових (приватно-правових) інтересів, яке належним чином здатне контролювати шахраїв та циніків (а це вже аналітична складова того самого питання). Завдяки чому останнє стає можливим, ми проаналізуємо нижче.

Втім, спочатку задумаймось – чи потрібні професіонали в галузі державного управління, чи достатньо щирих та ідейних патріотів, котрі з часом, як вважає більшість, навчаться бути професіоналами без ґрунтовного осягнення науки правознавства, зокрема глибокого розуміння адміністративного права (теорії державного управління)?

От скажіть, ви запросите в свою оселю недосвідченого дилетанта-«електрика» встановити все сучасне електрообладнання, не зважаючи на ймовірність виникнення пожежі у вашому будинку через певний період? Або ляжете під хірургічний ніж недосвідченого самоучки «хірурга»? Дасте таким «спеціалістам» експериментувати над собою доки вони навчаться? А якою є ймовірність того, що вони взагалі навчаться бути практиками без осягнення ґрунтовних наук? То чому власна гордість заважає вам визнати, що керувати державою може лише фахівець в галузі права, зокрема з глибоким розумінням адміністративного права (теорії управління)? Правознавець, як відомо, це не лише прокурор, слідчий чи суддя. Це – управлінець. Правознавство – це, насамперед, не знання напам’ять сотень постанов і законів, а розуміння того який закон в який період і для чого виник, як це вплинуло на культурно-економічний розвиток суспільства; це – аналітика, відстежування і впорядкування на законодавчому рівні принципів зазначеного розвитку. Рух автомобіля чи зліт ракети – це цілісна, завершена, науково обґрунтована інженерна формула, а не популістична демагогія. Саме завдяки цій науково доведеній та завершеній формулі ви й купуєте практичну для вас річ. Те саме стосується й правової формули економічного розвитку держави та кожної людини. Не погоджуєтесь? Відносини в державі, на вашу думку, не те саме? Тоді задумайтесь чому нерідко астрономічні суми коштів виплачуються декотрим депутатам за прийняття того чи іншого закону. Щирого прагнення, ідейності та патріотичності мало. Потрібен ще механізм реалізації такого щирого прагнення, а також ґрунтовне розуміння причинно-наслідкового зв’язку (як і в побудові інженерних винаходів) – чому автомобіль їде, гармата здійснює постріл, держава економічно, інтелектуально і культурно розвивається, яка закономірність приводить в рух ці явища.

Однак, думаю, ми вже дійшли до висновку, що державою повинен керувати професіонал. Але як змусити його бути чесним? В будь-якому випадку легше проконтролювати досвідченого хірурга, електрика, інженера, аніж довірити виконання такої роботи нефахівцю, як ми переконались з вищезазначених прикладів. Тож в який спосіб здійснити цей контроль, і від чого залежить ріст економіки, добробут громадян будь-якої держави? Насамперед – від справедливих законів. А чого такого дуже важливого не вистачає в нашому законодавстві, щоб верхівка перестала нас грабувати? Адже очевидно – проблема в Україні не економічна, а виключно правова – несправедливий розподіл ресурсів, який би забезпечив розвиток кожного з нас. Як же досягти цієї законної справедливості, на виборювання якого конкретно закону необхідно спрямувати зусилля всього народу?

На нинішній час маємо законодавчу, виконавчу та судову гілки влади. Проте відсутня «влада» захисту цивільно-правових (приватно-правових) відносин. Якщо б вона була, більшість людей в Україні фактично перестала б цікавити державна політика. Наявність такої «влади» пояснює мінімальне ставлення до політики громадян в розвинених країнах. Що це за «влада», хто мав би її здійснювати, в який спосіб і чому саме «вона» здатна вирішити більшість наших економічних, а згодом і політичних, проблем?

Більшість з вас чули фразу: "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Про яку саме інформацію йдеться? Хитрі та "розумні" крадії, про яких мені пишуть в соцмережах, тому й існують, що в Україні не впроваджено механізм протидії, як це є в індустріально розвинених країнах Заходу. Це те саме, коли будинок обладнано сигналізацією, камерами відеоспостереження тощо, і коли хтось не зацікавлений в такому обладнанні. Цим обладнанням є впровадження законодавства контролю державних органів і приватних осіб – Закон України "Про детективні агентства з метою захисту приватно-правових (або цивільно-правових) інтересів" з найповнішими повноваженнями приватних детективів, не підпорядкованих державним установам. Саме це сприяє справедливості і економічному розвитку в будь-якій розвиненій країні. Там все контролюється. Ніхто не покладається лише на совісність, щирість та ідейність. В таких умовах кожен отримує правовий захист. Ви, мабуть, навіть не уявляєте які можливості дає доступ до інформації, котра становить доказову базу у справі, яка вас безпосередньо цікавить (в будь-якій сфері - господарській, земельній, адміністративній, фінансовій, кримінальній...). Я про це коротко, на основі кількох прикладів з практики, розповідав у своєму відео – https://www.youtube.com/watch?v=vuY1LFj13Tw.

Якщо приватний детектив отримає такі ж повноваження, як і державний слідчий, прокурор, населення майже перестане цікавитись політикою, державними чиновниками, бо відпаде необхідність в цьому; кожен сам зможе себе захистити з допомогою фахового приватного детектива. Чому так станеться? Усі проблеми в Україні, як зазначалось, – правові, а не економічні. Проблеми – від несправедливості. Несправедливість – від приховування доказової інформації. Я це знаю як практик. Доводиться величезні суми коштів викладати за інформацію, бо це вигідно. І ще не так просто це купити, чи отримати в інший спосіб. А повинно бути законодавчо закріплено. І тоді кожен чиновник – під контролем у вас, а не ви у нього.

І саме від захищеності в такий спосіб приватно-правових відносин залежить успіх західного суспільства. Це науково доведено, і навіть не мною. До такого висновку підводить вся наукова юридична література, ретельно проаналізована мною ще під час навчання на юридичному факультеті університету ім. Ів. Франка. Схожі статті пишуть науковці-юристи.

Для довідки. Ще стародавні римляни, як відомо, класифікували все право на публічне і приватне, що актуально й донині (це традиційно вивчається в усіх юридичних ВНЗ). Публічне, нагадаємо, стосується державних інтересів, суспільства в цілому, а приватне – інтересів кожного зокрема.

Так от приватний інтерес у нашій країні нічим не захищений. Що це означає на практиці? Вас скривдили, ви звертаєтесь по правозахист до правоохоронних органів. А вам відповідають: «Це цивільно-правові (те саме що приватно-правові) відносини. Звертайтесь в суд». А з чим ви звернетесь в суд? Там потрібні докази, щоб розгляд справи у суді не став для вас програшним. А кому у нашій країні надають належний доступ до офіційних документів, які можуть стати доказами у приватній справі? Адвокатам? Органам місцевого самоврядування (це та ж публічна влада на місцях, керована виборним головою)? Громадським організаціям? Двом останнім, звісно, не можуть надати такої можливості, адже це суперечило б міжнародному та вітчизняному праву на невтручання в особисте життя. Адвокати (без достатності та належності доказів, зібраних тими ж незалежними приватними детективами!) підпадають під вплив суддівської корумпованої системи. Інституту приватних детективів-слідчих, які діяли б на основі ліцензії та відповідали б критеріям нерозголошення персональних, особистих даних громадян, в Україні нема. Держава не є прозорою перед людьми. Проблема ще й у тому, що більшість «лідерів» у нашій країні рветься до публічної влади, замість відібрати від неї частину повноважень для кожного зокрема задля захисту цивільно-правових відносин. Відповідно – у нашій державі все закрито.
З корупцією потрібно боротись лише аналогічними професійними методами, такою ж «зброєю», а не покладатись на совісність, щирість та ідейність, котрі, в свою чергу, я зовсім не заперечую.


Олександр РУЛЬ – журналіст, юрист, керівник ІА «Глобальні віки»

03.09.2014 р., доповнено – 26.11.2017 р.