ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ШУКАЄ «ВАГОМИЙ ВНЕСОК» У ПЛАГІАТІ ОРТИНСЬКОЇ Н.В.

Аналізуючи ще більший обсяг матеріалів й документів, котрі стосуються неприхованого плагіату в «дисертаційній роботі» Ортинської Н.В., ми вирішили зробити хронологічний огляд подій та цих документів у даній справі.

Як встановлено нами в ході здійснення юридично-журналістських розслідувань, п. Ортинська Н.В. у 2012 році закінчила юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, отримавши освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр права».

У 2014 р. п. Ортинська Н.В. – вже кандидат юридичних наук, асистент кафедри адміністративного та інформаційного права Інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка», директором якого являється її батько п. Ортинський Володимир Львович, член експертної ради Вищої атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України...

14.09.2016 р. наказом № 357-5-10 ректора НУ «Львівська політехніка» п. Ю.Я. Бобало, п. Ортинську Н.В. за спеціальністю 081 Право, відповідно до пунктів 2, 3, 37 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. № 261, п. 1, 2 наказу по НУ «Львівська політехніка» від 10.05.2016 р. № 267-1-10 «Про організацію прийому до докторантури університету у 2016 р.» та згідно з рішенням Вченої ради університету від 13.09.2016 р., протокол № 26, - зараховано у докторантуру НУ «Львівська політехніка» на підставі її особистої заяви, контракту № 1/дк16 від 14.09.2016 р., рішення вченої ради університету від 13.09.2016 р., протоколу № 26 та ін. документів.

28.08.2017 р. наказом № 208-5-10 ректора НУ «Львівська політехніка» п. Ю.Я. Бобало, п. Ортинську Н.В., докторанта першого року підготовки за спеціальністю 081 Право, відраховано з докторантури університету з 01 вересня 2017 р. за власним бажанням (не у зв’язку з успішним захистом роботи – авт.).

Наказом МОН України № 1605 від 12.12.2017 р. (додаток № 4) «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 12 грудня 2017 року» п. Ортинській Наталії Володимирівні, 23 лютого 1990 року народження, сумнівний захист наукової роботи якої здійснювався у тому ж Інституті права та психології Національного університету «Львівська політехніка», директором якого являється її батько п. Ортинський В.Л., присвоєно науковий ступінь «доктора юридичних наук», до того ж з миттєвим виданням на руки диплому доктора юридичних наук.

Станом до 15.02.2018 р. «наукова докторська дисертація» Ортинської Н.В. ніде не була опублікована, включаючи офіційний сайт НУ «Львівська політехніка».

У п. 10. вимог до «Порядку присудження наукових ступенів», затвердженого КМУ від 24.07.2013 р. № 567 йдеться:
Докторська дисертація може бути подана до спеціалізованої вченої ради для проведення захисту не раніше, ніж через п’ять років після здобуття особою наукового ступеня кандидата наук.
Допускається за рішенням ДАК МОН подання до спеціалізованої вченої ради докторської дисертації раніше п’ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук у разі вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку відповідної галузі науки.
Підтвердженням вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, може бути:
- наявність патенту на винахід або диплома на наукове відкриття;
- висновок вищого навчального закладу або наукової установи, що є провідними з напряму, з якого підготовлено дисертацію;
- відзначення державними нагородами (преміями) України або інших держав.

15.02.2018 р. ІА «Глобальні віки» звернулось в МОН України та до ректора НУ «Львівська політехніка» п. Бобало Ю.Я. з питаннями:
1. Якщо п. Ортинська Наталія Володимирівна, 23.02.1990 року народження, справді володіє винятковими розумовими науково-дослідницькими та педагогічними здібностями у галузі правознавства і настільки впевнена у своїй винятковості, що захист її наукової роботи не міг почекати п’ять років у відповідності до вимог «Порядку присудження наукових ступенів», затвердженого КМУ від 24.07.2013 р. № 567, то чому експертну оцінку її «виняткової» наукової роботи (яку не можемо ніде знайти до нинішнього дня) не здійснював інший навчальний заклад замість Інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка», директором якого являється її батько п. Ортинський В.Л.?
2. Хто давав рекомендацію на захист наукової роботи п. Ортинської Н.В.? У якому навчальному закладі та з допомогою яких експертів робота проходила антиплагіат перед захистом?
3. Хто і коли оцінював наукову роботу п. Ортинської Н.В. у Міністерстві освіти і науки України (відповідь на це питання повинен/повинна знати голова атестаційної колегії МОН України), якщо взагалі така робота існує (бо ми її знайти станом на даний час ніде не можемо, як вже було сказано)? Чи враховано було при цьому головою атестаційної колегії МОН України, що п. Ортинський В.Л., батько п. Ортинської Н.В., є членом експертної ради Вищої атестаційної комісії МОН України (де, варто допустити, має свої зв’язки й інтереси), і що необґрунтований достроковий захист наукової роботи п. Ортинської Н.В. може розцінюватись як виразна корупційна складова в системі діяльності Міністерства освіти і науки України?
4. Чи це закономірна і до усіх докторів наук застосовувана практика Міністерства освіти і науки України настільки швидко видавати диплом доктора наук, як у випадку з п. Ортинською Н.В.?
5. Чи не могло здійснюватись таке стрімке «наукове» просування п. Ортинської Н.В., з допомогою її батька п. Ортинського В.Л., з мовчазної згоди чи навіть сприяння ректора Національного університету «Львівська політехніка» п. Бобало Ю.Я., який ймовірно знову, внаслідок виборів, хоче обійняти посаду ректора політехніки і заручається в такий спосіб підтримкою п. Ортинського В.Л.? Чи не сприяли цьому й інші довірені особи директора Ортинського В.Л., серед яких, наскільки нам відомо, п. Остапенко Леонід Олексійович – голова вченої ради Інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка», п. Бортник Надія Петрівна – секретар вченої ради, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права Інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка» (на фоні цих людей, принциповий і не підконтрольний п. Ортинському В.Л., п. Сливка Степан Степанович – є лише заступником голови вченої ради, не дивлячись на те, що п. Сливка С.С. справді є визнаним видатним науковцем, автором десятків наукових юридичних книг, актуальних вже багато років в усіх вищих юридичних навчальних закладах України)?

10.03.2018 р. ІА «Глобальні віки» отримало відповідь № 64-50-120 від 07.03.2018 р. за підписом проректора НУ «Львівська політехніка» п. Чухрай Н.І., у якій йдеться лише про те, що одним із провідних ВНЗ України з напряму, з якого Ортинською Н.В. підготовлено дисертацію, надано висновок про вагомість особистого внеску Ортинської Н.В. у забезпечення розвитку юридичної науки. Проте ніде не зазначено що це за один з провідних вищих навчальних закладів України, який зробив такий висновок щодо дисертації Ортинської Н.В. та в чому полягає «вагомість» цього «особистого внеску у забезпечення розвитку юридичної науки».

13.03.2018 р. ІА «Глобальні віки» вдруге звернулось до ректора НУ «Львівська політехніка» п. Бобало Ю.Я. з запитом:
1. Який саме провідний ВНЗ України надав висновок про вагомість особистого внеску Ортинської Н.В. у забезпечення розвитку юридичної галузі науки?
2. В чому полягає «вагомість» цього «особистого внеску» і в якій установі чи на якому ресурсі можливо з цим «вагомим особистим внеском» ознайомитись?
3. Чи цей «вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку юридичної галузі науки» Ортинської Н.В. хоча б на 3% наближається до вагомого внеску у розвиток галузі відповідної науки Ольги Олександрівни Броварець, котра здобула ступінь доктора наук у 28-річному віці?
4. Коли і ким була затверджена тема докторської дисертації Ортинської Н.В.?

Також ректора було поінформовано, що ми, група юристів, журналістів та науковців в галузі права, якомога ретельніше ознайомились з докторською дисертацією Ортинської Н.В. після її оприлюднення на офіційному веб-сайті НУ «Львівська політехніка». Наші докладно обґрунтовані висновки опубліковані на нашому офіційному сайті – http://viky.com.ua/?s=view&id=877
http://viky.com.ua/?s=view&id=876

Особисто від себе хочу заявити, - йшлося далі у зверненні, - що в «роботі» міститься багато цитат. Ними переповнена більша половина роботи. Багато повторень; в самих лише виділених нами ключових думках – аж п’ять таких однакових текстових співпадінь. З «роботи» я не дізнався абсолютно нічого нового, крім того, що вже ретельно вивчав, читав раніше в різних галузях права: міжнародному приватному, конституційному, цивільному, сімейному, трудовому, соціального забезпечення, кримінальному, в педагогіці, історії політичних і правових вчень, філософії права. Відтак, якщо певна частина «роботи» Ортинської Н.В. й не містить дослівного плагіату, то смисловий плагіат присутній щонайменше у 95% «роботи». Так виглядають типові «роботи» написані на замовлення (автора яких встановити, у більшості випадків, не так вже й складно). Крім того, нами аналізується кандидатська робота Ортинської Н.В., котра як за темою, так і за стилем викладення матеріалу та формулювання думки істотно відрізняється від «її докторської роботи», що наштовхує, зрозуміло, на окремі логічні висновки.

Після ретельного ознайомлення з «роботою», найменше про що я б сперечався, то це з приводу актуальності теми. Оскільки актуальність теми у даному випадку – питання доволі філософське. Спираючись на свій теоретичний (а це понад 58 ретельно проаналізованих мною за п’ять з половиною років наукових юридичних книг) і практичний досвід я і мої колеги не побачили обґрунтованості наукових положень від «доктора юридичних наук», наукової новизни, як було вже зазначено, повноти викладення, адекватних висновків і корисних рекомендацій, «сформульованих у дисертації».

Проте тут же треба пояснити, що дисертаційна робота «має основне завдання для кандидатів і основну проблему для докторів». Сама назва роботи повинна нести наукову проблему.
Тему дисертації першою затверджує кафедра, до якої прикріплений здобувач. Це як правило 20 членів кафедри і завідувач. Кафедра обирає наукового консультанта, який несе персональну відповідальність за вирішені наукові проблеми.

Потім вчена рада інституту і вчена рада університету затверджують цю тему. Це як правило ще 40 титулованих науковців. Безперечно, що всі вони розуміли, що докторська дисертація у своїй назві не вирішує наукової загальнонаціональної проблеми і не тягне на ступінь доктора права. Думаємо, що це чудово знає і сам здобувач.

На підтвердження цих слів у Постанові КМУ від 23.03.2016 р. № 261 «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)» в п. 37 зазначено, що здобувач ступеня доктора наук у дисертації (монографії, сукупності наукових робіт) повинен представити узагальнення самостійних досліджень стосовно актуальної наукової проблеми (групи проблем) у межах однієї або кількох галузей знань, результати яких забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення, є достовірними та пройшли широку апробацію.

Після написання роботи, здобувач проходить попередній захист на кафедрі, на вченій раді інституту та отримується згода вченої ради університету для подання роботи на захист в спеціалізовану раду. Голова вченої ради і секретар повинні перевірити відповідність дисертації встановленим вимогам, в тому числі на плагіат. На основі цього наукова організація видає відозву про достовірність і готовність дисертаційного дослідження для захисту. Голова спеціалізованої ради і секретар перевіряють дисертацію та документи здобувача, і призначають дату захисту. Дисертант з допомогою наукового консультанта, починає шукати 3-х опонентів, які мають час 2 місяці для вивчення дисертаційного дослідження і написання відгуку, за який несуть персональну відповідальність.

Саме про це йдеться у п. 16 вимог «Порядку присудження наукових ступенів», затвердженого КМУ від 24.07.2013 р. № 567 йдеться про те, що вищий навчальний заклад або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність її результатів. Висновок видається здобувачеві не пізніше ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської та не пізніше ніж через три місяці - докторської дисертації і включається до переліку документів, які подаються здобувачем до спеціалізованої вченої ради. Керівник вищого навчального закладу або наукової установи несе персональну відповідальність за якість, об’єктивність і своєчасність підготовки висновку.

На захисті члени спеціалізованої вченої ради обговорюють результати докторської роботи, голосуючи за наявність вирішення наукової проблеми майбутнім доктором. Після цього дисертація з матеріалами спеціалізованої вченої ради направляється в Державну атестаційну комісію Міністерства освіти і науки України (ДАК МОН). Тут проходить перевірка достовірності як дисертації, так і поданих документів. На своєму засіданні ДАК, головою якої є міністр освіти, приймає рішення про присвоєння вченого звання доктора. Безперечно, що усі науковці, включаючи голову ДАК МОН, звернули увагу, що майбутній доктор права має лише 27 років, і його робота не вирішує загальнонаціональної проблеми в галузі права.

Отже, піддаючи обґрунтованому сумніву всю цю «дисертацію», вважаємо також за необхідне додати, що кожен університет має відділ аспірантури і докторантури, який документально супроводжує захист дисертаційних робіт своїх працівників. На кожного здобувача формується атестаційна справа у двох екземплярах, один залишаться в Університеті, а другий надсилають в ДАК МОН. В справі зосереджені в хронологічному порядку усі документи здобувача в тому числі аудіо запис самого захисту , тому встановити перелік причетних осіб, а також їх письмове і аудіо відношення до здобувача не надто складно.

Варто сказати й те, що немала кількість аналогічно здобутих наукових ступенів була скасована під час засідання атестаційної Колегії Міністерства освіти і науки України 01.02.2018 року - https://www.youtube.com/watch?v=CJkq0w8Dzz4

У своєму розпорядженні № 1/9-150 від 14.03.2018 р. керівникам закладів вищої освіти та наукових установ, в яких діють спеціалізовані вчені ради «Про відповідальність спеціалізованих вчених рад за прийняті ними рішення про присудження наукових ступенів» Міністерство освіти і науки України повідомило, що діяльність виконавчої влади спрямована на підвищення якості вищої освіти, в тому числі якості підготовки за освітньо-науковим та науковим рівнями вищої освіти. Аналіз дисертаційних справ, які розглядалися упродовж 2016-2018 років атестаційною колегією Міністрества, показує наявність систематичних порушень нормативно-правових актів з питань захисту дисертацій. Зокрема: 1. В дисертаційних роботах та авторефератах не зазначається конкретний особистий внесок здобувача наукового ступеня в праці або розробки, опубліковані та розроблені разом зі співавторами; при цьому в більшості випадків дисертант заявляє про належність йому всіх основних результатів публікацій чи розробок, що ставить під сумнів підстави наявності співавторів. 2. На засіданнях спеціалізованих вчених рад, зокрема, під час обговорення дисертації, не встановлюється рівень теоретичної підготовки здобувача, його особистий внесок у розв’язання наукової проблеми чи у вирішення конкретного наукового завдання, рівень обізнаності здобувача з результатами наукових досліджень інших учених із зазначених у дисертації наукових проблем чи наукових завдань та їх порівнянності з результатами наукових досліджень здобувача. 3. При підготовці матеріалів атестаційних справ допускаються грубі помилки в оформленні стенограм, невідповідність стенограм фонограмам засідання спеціалізованої вченої ради. 4. Неправильно оформляються анотації дисертацій. Крім того, збільшується частка робіт, в яких є текстові запозичення, використовуються ідеї, наукові результати і матеріали інших авторів без належного посилання на джерела. МОН нагадує, що рішення спецрад стосовно таких дисертацій підлягають скасуванню без права повторного захисту. Згідно з абзацом третім пункту 7 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою КМУ від 24.07.2013 р. № 567, спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту. При цьому, персональну відповідальність за науковий рівень захищених у радах дисертацій несуть керівники рад та інші учасники атестаційного процесу. МОН звертає увагу голів спеціалізованих вчених рад на необхідність забезпечення наукового рівня дисертацій, оцінки рівня фахової підготовки дисертантів, набуття ними дослідницьких компетентностей, дотримання принципів академічної доброчесності та якісної підготовки матеріалів атестаційних справ.

У розпорядженні № 1/9-163 від 19.03.2018 р. «Про відповідальність керівників та вчених (науково-технічних) рад закладів вищої освіти (наукових установ) за прийняті ними рішення про присвоєння вчених звань» Міністерства освіти і науки України йдеться: Аналіз атестаційних справ здобувачів вчених звань, які розглядалися атестаційною колегією Міністерства упродовж 2017-2018 років, показує поширення сфальсифікованих публікацій з незаконним використанням назв видань, включених до вказаних наукометричних баз (Scopus або Web of Science – авт.), публікацій, не індексованих у наукометричних базах, та академічного плагіату у публікаціях здобувачів вчених звань. Кожен такий факт є підставою для скасування відповідного рішення вченої ради. МОН наголошує, що заклади вищої освіти (наукові установи) здійснюють заходи із запобігання академічному плагіату – оприлюдненню (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворенню опублікованих текстів інших авторів без зазначення авторства, що передбачено частиною шостою статті 69 Закону України «Про вищу освіту».

Якщо ці всі вимоги і характеристики не охоплюють повністю плагіат Ортинської Н.В., проаналізований тут –
http://viky.com.ua/?s=view&id=877
http://viky.com.ua/?s=view&id=876 ,
то вже просто не знаю, хто ще підпадає під ці вимоги і характеристики зі своїми порушеннями в науково-освітній сфері.

Безперечно, що директор Інституту права та психології Ортинський В.Л., проректор НУ «Львівська політехніка» Чухрай Н.І., ректор НУ «Львівська політехніка» Бобало Ю.Я. знають про все вищезазначене, в т.ч. про однозначні вимоги МОН щодо якості вищої освіти та присудження наукових ступенів. Проте, 24.03.2017 р. ІА «Глобальні віки» знову отримало відповідь № 64-50-148 від 22.03.2018 р. за підписом проректора НУ «Львівська політехніка» п. Чухрай Н.І., у якій йдеться про те, що наш запит (від 13.03.2018 р., який фактично дублює наші питання у запиті від 15.02.2018 р.: 1. Який саме провідний ВНЗ України надав висновок про вагомість особистого внеску Ортинської Н.В. у забезпечення розвитку юридичної галузі науки?
2. В чому полягає «вагомість» цього «особистого внеску» і в якій установі чи на якому ресурсі можливо з цим «вагомим особистим внеском» ознайомитись?
3. Чи цей «вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку юридичної галузі науки» Ортинської Н.В. хоча б на 3% наближається до вагомого внеску у розвиток галузі відповідної науки Ольги Олександрівни Броварець, котра здобула ступінь доктора наук у 28-річному віці?
4. Коли і ким була затверджена тема докторської дисертації Ортинської Н.В.?) стосується великого обсягу інформації та потребує пошуку серед значної кількості даних, і тому «Львівській потехніці» для задоволення такого запиту потрібно 25 робочих днів (котрі збігають 20-го квітня – авт.).

Далі буде…


Олександр Руль – начальник юридичного управління
та головний редактор ІА «Глобальні віки»