ІА Глобальні віки (ТЕМИ ДНЯ)


КАТАСТРОФА 1986 року


Сьогодні виповнилось 33 роки із дня глобальної екологічної й не тільки, катастрофи в історії України, Європи та й усього світу. За офіційними даними о 1 год. 23 хв. вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Сумарна радіоактивність викинутих у повітря речовин склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі у 1945 році.

Катастрофа 1986 року – найбільш техногенно-екологічна катастрофа сучасності. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року вубухнув реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), розташованої у місті Прип’ять Київської області. Ця аварія лише в міру з’ясування її масштабів і наслідків почала усвідомлюватися людством як планетарна катастрофа. До 1990 року в Україні було дегазовано 3,5 млн гектарів орної землі й 1,5 млн гектарів лісу, що складає майже 12% території республіки.

Смертоносна пляма радіоактивного забруднення накрила понад 1000 українських міст та сіл. Граничне забруднення біосфери навколо ЧАЕС зумовило появу на карті України 30-кілометрової «зони відчуження», з території якої було здійснено масове переселення населення в інші регіони республіки. Чорнобильська катастрофа досить швидко з екологічної та технічної проблеми перетворилася на потужний політичний фактор. Аварія висвітлила суттєві вади командної системи: порушення технологічної дисципліни, норм і правил безпеки під час будівництва та експлуатації; безпечність та безвідповідальність учених; домінування при прийнятті рішеннь політичних факторів над економічними, екологічними, моральними; ігнорування союзним центром прав та інтересів республіки. Ніякими аргументами не можна виправдати й те, що у республіці, на яку припадало 2,6% території Союзу Радянських Соціалістичних Республік у цей час було побудовано і будувалося близько 40% атомних енергоблоків. Наприкіці 1980-х років Україна стала єдиною республікою у Радянському Союзі, де смертність населення перевищувала народжуваність. Під тиском цих фактів навіть найлояльніші радянські громадяни засумнівались у цінностях системи, у рамках якої вони жили, розпочався процес глибоких змін у свідомості. Прогресуюче наростала недовіра до державних структур та політичних керівників, разом із тим змінювалась переконаність необхідності радикального реформування суспільства, зросла політична активність народу.

Тривалий час інформація про справжні масштаби і наслідки аварії замовчувалася: хоча вже 26 квітня в Інституті ботаніки Академії Наук Української Радянської Соціалістичної Республіки лічильники показали різке підвищення радіоактивності, перше офіційне повідомлення про Чорнобильську трагедію з’явилось лише на п’ятий день після вибуху. До того ж воно було гранично лаконічним і з відчутним акцентом не на аварію, а на заходах з її ліквідації. Офіційне попередження про загрозу здоров’я пролунало лише 5 травня 1986 року. До цього центральні та республіканські засоби масової інформації переконували, що аварія на Чорнобильській АЕС є цілком нешкідливою за своїми наслідками для здоров’я. З іншої сторони, якщо будь-хто з громадян налаштував би свої приймачі на хвилі західних радіостанцій, той міг би почути ті серйозні попередження, які адресували міністерства охорони здоров’я європейських держав своїм громадянам. Найкращим доказом незацікавленості партійної верхівки долею своїх громадян було проведення у Києві 1 травня багатолюдної урочистої демонстрації, хоча саме напередодні, 30 квітня, було зафіксовано підвищення радіоактивного фону у Києві.

Чорнобильська трагедія відкрила очі мільйонам українських громадян на колоніальне становище України. Рішення про замовчування справжніх наслідків аварії приймальсь у Москві; на Москву падала й основна відповідальність за зволікання з прийняттям контрзаходів. Як показали матеріали пізнішого судового розслідування, питання про проведення першотравневої демонстрації у Києві вирішувалось у Москві. Слідство встановило, що перед початком демонстрації Шербицький Володимир Васильович – 1-й секретар Центрального Комітету Комуністичної Партії України (1972-1989 роки) голосно заявив: «Він мені (Горбачов Михайло Сергійович) сказав: якщо зірвеш демонстрацію – виключимо із партії».

У критичній ситуації ініціатори перебудови дуже швидко відмовлялись від ними ж проголошених демократичних лозунгів і поверталися до звичних методів дезінформації та замовчування. Протягом короткого терміну Чорнобиль перетворився на зрозумілий для всіх образ-символ, що ілюстрував граничну глибину кризи у тій чи іншій сфері людського буття – «духовний Чорнобиль», «економічний Чорнобиль», «інформаційний Чорнобиль» тощо. З часом, дедалі політизуючись, цей образ усе частіше та активніше використовується у політичній боротьбі. Критична екологічна ситуація, що склалася в Україні через Чорнобильську катастрофу стала джерелом зростання соціальної напруги та підвищення політичної активності суспільства. Швидко почали поповнюватися лави «зелених», з’явилася екологічна асоціація «Зелений світ», а в подальшому на її базі виникла Партія «зелених» України. Однак, масштаби Чорнобильської катастрофи були настільки значними, що викликали не лише потужну хвилю «зеленого руху», а й появу на політичній арені більш масштабного об’єднання – Народного Руху України за перебудову. Чорнобильська катастрофа нанесла відчутного удару міжнародному авторитетові СРСР. Після аварії на ЧАЕС ситуація у ядерній енергетиці республіки так і не стабілізувалася. За три післячорнобильські роки енергоблоки атомних станцій України зупинялись 319 разів, скоїлось 11 аварій. Такий стан справ змусив державне керівництво у червні 1989 року звернутися до ЦК КПРС із вимогою припинити розміщення в Україні нових атомних станцій і збільшення потужності діючих АЕС. Але ця заява, як і багатотисячні мітинги та зібрані на них підписи громадян проти зловживань у ядерній енергетиці, були фактично проігноровані Москвою.

Чорнобильська катастрофа як трагедія планетарного масштабу швидко стала символом граничної кризовості, суворим попередженням світовому співтовариству про наслідки можливої ядерної війни. Ця катастрофа підірвала віру людей у систему, спричинила суттєві зрушення у їхній свідомості, пробудила інстинкт самозбереження, який сприяв усвідомленню національних інтересів та підвищенню активності громадян, тягарем значних фінансових витрат лягла на бюджет республіки.


26.04.2019