ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


КАРТЕР Й ТУТАНХАМОН

Говард Картер народився 9 травня 1874 року в Кенсінгтоні, Лондон, Англія та впродовж майже сторіччя залишається одним із найвідоміших археологів світу, славу якому принесла знахідка-відкриття гробниці єгипетського фараона Тутанхамона у 1922 році.

Зважаючи на те, що саме 9 травня народився цей відомий серед істориків та студентів історичних факультетів, учнів, певної частини літераторів, кінематографів та журналістів, а також й громадян, котрі ще пам′ятають уроки історії в школі, ми вирішили коротко пригадати нашим читачам хто ж такі Говард Картер та Тутанхамон і в підготовленні цього матеріалу нам допоміг партнер інформаційного агентства «Глобальні віки» Швець Т.А.

Отож, перейдемо до короткого ознайомлення. Серед восьми дітей Самуїла і Марти Джойс (Сендс) Картерів Говард був молодшим. Дитинство Говарда Картера пройшло в Суоффеме в графстві Норфолк, тому в багатьох джерелах саме це містечко позначають як місце народження єгиптолога. Батько Картера, художник за професією, з дитинства займався навчанням сина малюванню, прищеплюючи при цьому інтерес до історії культури.

У 1891 році Картер як талановитий молодий художник був відправлений до Єгипту «Фондом дослідження Єгипту», для того щоб допомагати Персі Ньюберрі в розкопках могил Середнього царства (це – епоха історії Стародавнього Єгипту між 2040 і 1783 (або 1640) роках до н. е., на яку припадає правління XII—XIII династій фараонів (за Манефоном /або/ Манетон з Себенніта — давньоєгипетський історик і жрець); також, це час відносно слабкої централізації Єгипту) в Бені Гасан. Навіть у такому юному віці (17 років) йому вдалось вдосконалити способи копіювання оздоблення могил. У 1892 р. він працював протягом одного сезону під опікою Фліндерса Петрі (англійський археолог, єгиптолог, науковець, котрий сприяв віднайденню і розвитку наукових методик в єгиптології, котрі в свою чергу сприяли якісним змінам як в єгиптології, так і в археології взагалі) в Амарні, столиці заснованій фараоном Ехнатоном (фараон-реформатор Єгипту з XVIII династії приблизно з 1377 до 1358 р. до н. е., син Аменхотепа ІІІ та нубійської царівни Тіі (Теї), був одружений (за звичаєм фараонів) на своїй зведеній сестрі Нефертіті). З 1894 р. до 1899 р. Картер працював з Едуардом Невіллем у Деір ель-Бахарі, де він записував настінні рельєфи храму Хатшепсут (була п'ятим фараоном Вісімнадцятої династії Стародавнього Єгипту. Більшістю єгиптологів вона вважається найуспішнішою з жінок-фараонів Єгипту).

У 1899 році Картер був призначений першим головним інспектором Єгипетської служби старожитностей. Він наглядав за багатьма розкопками в Фівах (зараз відомому як Луксор) перед тим як у 1904 р. переведений в Інспекторат Нижнього Єгипту. Картер покинув службу старожитностей у 1905 р. після інциденту між групою французьких туристів та Єгипетськими охоронцями ділянки, в якому він став на бік охоронців.

Наступні три роки були доволі важкими для Картера у сфері роботи й життя та його найняв до себе Джордж Карнарвон (британський єгиптолог, керівник експедиції, в ході якої Говард Картер знайшов гробницю Тутанхамона. Член Палати лордів Великої Британії) для нагляду за розкопками в 1907 році. Їх познайомив Гастон Масперо (французький єгиптолог, археолог), який хотів переконатися у тому, чи Картер познайомиться із сучасними археологічними методами та системами записів і як буде їх розвивати та застосовувати на практиці.

Карнарвон фінансував роботу Картера в Долинці Царів з 1914 року, але вона була перервана Першою світовою війною і продовжилась лише в 1917 році. Після кількох місяців безплідних пошуків Карнарвон почав виявляти незадоволення браком результатів і 1922 року дав Картеру фінансування на останній сезон пошуку гробниці.

4 листопада 1922 року команда Картера, що проводила розкопки, виявила сходи, які вели до гробниці Тутанхамона ((Тутанхамон, 1341 — 1324 рр. до н. е. — давньоєгипетський фараон XVIII династії (правив у 1333 — 1324 рр. до н. е.). Його перше ім'я — Тутанхатон, що означає «Живий образ Атона», тоді як Тутанхамон має значення «Живий образ Амона». Часто ім'я Тутанхамона писалося як Амон-тут-анх, відповідно до звичаю розміщувати ім'я божества на першому місці щоб вшанувати його. Відповідно до амарнських листів, він також носив ім'я «Небхепрура». Вірогідно, він же і фараон XVIII династії Ратотіс, який, за античним істориком Манефоном, правив протягом дев'яти років. Тутанхамон був одружений на Анхесенамон, третій донці Ехнатона. Від неї мав двох мертвонароджених немовлят, знайдених у його гробниці)), яка виявилася недоторканою протягом століть і найбільш збереженою гробницею з тих, які будь-коли знаходили в Долині царів. Він передав Карнарвону, щоб той з'явився, і 26 листопада 1922 року з Карнарвоном, його дочкою та іншими присутніми він зробив «крихітний пролом в верхньому лівому кутку» дверного проходу. Тоді за допомогою світла свічки зміг розгледіти, що багато скарбів із золота та чорного дерева все ще були на місці. Він зробив цей пролом долотом, що бабуся подарувала йому на сімнадцятий день народження. Вона вірила, що він колись зробить видатне археологічне відкриття. На той момент він ще не знав, чи це могила, чи проста схованка, але його заінтригував закритий прохід між двома статуями охоронців. Коли Карнарвон запитав: «Ти щось бачиш?», Картер відповів відомими словами «Так, дивовижні речі».

Наступні кілька місяців були витрачені на каталогізацію вмісту першої кімнати, під «іноді стресовим» наглядом П'єра Лакау, генерального директора урядового відділу старожитностей. 16 лютого 1923 року Картер відкрив зачинений прохід і виявив, що він справді вів до поховальної кімнати, та вперше побачив саркофаг Тутанхамона. Усі ці відкриття завзято висвітлювались світовою пресою, але більшість її представників сиділи у своїх готелях, на місці дозволяли залишатись лише Генрі Волламу Мортону, чиї яскраві описи допомогли закріпити репутацію Картера серед британської публіки.

Власні записки Картера та фотографічні докази вказують на те, що Лорд Карнарвон та Леді Евелін Герберт увійшли в поховальну кімнату невдовзі після відкриття гробниці, ще до офіційного відкриття.

Очищення гробниці, тобто – каталогізація, фото, описи, записи речей та їх вилучення, а це – тисячі об'єктів, продовжувалось до 1932 року. Після свого сенсаційного відкриття Говард Картер покинув археологію і став працювати на півставки агентом музеїв та колекціонерів, включаючи Клівлендський музей мистецтв та Інститут Мистецтв Детройту. Він відвідав Сполучені Штати у 1924 році й провів серію ілюстрованих лекцій в Нью-Йорку та інших містах США, які мали значний успіх, що посприяло поширенню в Америці єгиптоманії.

Картер помер від лімфоми (рак), в Кенсінгтоні, Лондон, 2 березня 1939 року у віці 64 роки. Відносно природна смерть археолога через такий довгий час після відкриття гробниці зазвичай використовується скептиками для спростування теорії, за якою «прокляття фараонів» тяжіє над групою, що порушила спокій гробниці Тутанхамона.

ЦІКАВО: Прокляття фараонів — прокляття, яке нібито осягає всякого, хто торкається могил царських осіб і мумій Стародавнього Єгипту. Прокляття переважно зв'язується з випадками смерті, які мали місце протягом кількох наступних років після відкриття могили Тутанхамона в 1922 році. Іноді прокляття відносять і до розкриття старих поховань за межами Єгипту — могили Тамерлана в Самарканді у 1941 році, гробниці Казимира ІІІ у Кракові в 1973 році, мумії Етці в Альпах у 1991 році. Офіційною наукою магічна природа «прокляття» цілковито заперечується.

Не можемо оминути стороною й те, що про історію Стародавнього Єгипту знято чимало фільмів, шоу й телепередач і для певної частини з них натхненням стало відкриття Картера. Найвідоміші з них: фільм «Тутанхамон: прокляття гробниці», 2006 р.; британське шоу Летючий цирк Монті Пайтона, де знято окремий скетч «Археологія сьогодні» (шоу тривало з 1969 р. та має 45 серій); документальна драма BBC «Єгипет»; міні-серіал «Тут», 2015 р.; фільм «Мумія», 1932 р.; фільм «Мумія» 1999 р. (довільний рімейк фільму 1932 року); фільм «Агора», 2009 р.; фільм «Клеопатра», 1963 р.; фільм «Фараон», 1965 р.; фільм «Десять заповідей», 1956 р. (+рімейк 2006 р.); фільм «Піраміда», 2014 р. та багато інших.

Отже, розкопки Говарда Картера в Долині Царів викликали повсюдне зростання інтересу до археології в цілому та Давнього Єгипту зокрема. Хоч Картер після відкриття міг продовжити діяльність у сфері археології та він вирішив так би мовити – відпочити. Хоч, ймовірно, що справжньою причиною його відходу від справи археологічних досліджень стало розуміння та усвідомлення того, що зробити ще хоча б одне відкриття-знахідку такого масштабу для нього є вкрай мізерним, а якщо піти на хвилі слави та визнання то можна буде залишиться в списку відомих археологів-відкривачів для усіх майбутніх поколінь, що й трапилося.

Сподіваємось, що короткий екскурс в історію не втомив вас, наших любих читачів, адже ми намагалися подати інформацію коротко, цікаво та доступно. Пам′ятаймо історію бо вона творить не лише минуле, а й впливає на майбутнє.

ФОТО взято із загальнодоступних джерел в мережі Інтернет (1- «маска» Тутанхамона; 2- Говард Картер; 3- вилучення саркофагу з гробниці; 4- дослідження-аналіз саркофага з мумією фараона; 5- ймовірний вигляд Тутанхамона після досліджень та реконструкції обличчя).


ІА «Глобальні віки» спільно з ШВЕЦЬ Т.А. – юристом, істориком, генеральним директором ТОВ «УГ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ ЛЕВ» (LTD «UG «GENERAL LION»).
09.05.2019