ІА Глобальні віки (СТАТТІ)


СЬОГОДНІ В ПРИБАЛТИЦІ ВШАНОВУЮТЬ ПАМ‘ЯТЬ ЖЕРТВ КОМУНІСТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

13 червня в Естонії, Латвії, Литві відзначається День жертв комуністичних репресій.

Від часу здобуття незалежності на початку 1990-х років три балтійські держави доклали великих зусиль, щоб відмежуватися від радянської спадщини у всіх її проявах. Політика пам’яті про минулі часи відіграла в цьому процесі ключову роль. Нові балтійські країни одразу визнали себе правонаступницями довоєнних держав, які припинили своє існування з вторгненням радянських військ у 1940 році. Естонія, Латвія, Литва трактують своє перебування у складі СРСР як окупацію, вимагають у Росії вибачень за неї, підкреслюють спіль¬¬ну відповідальність Гітлера і Сталіна за початок Другої світової війни й ставлять знак рівності між двома тоталітарними режимами.

Згадаємо моменти з історії – після підписання таємної угоди між Німеччиною та СРСР (пакт Молотова – Ріббентропа) про розподіл «сфер впливу», Естонія, Латвія, Литва були віддані на поталу Радянського Союзу.

16 червня 1940 р. Радянський Союз надіслав повідомлення Латвії та Естонії із звинуваченням у порушенні договорів про взаємодопомогу та в агресивних намірах. 17 червня до Латвії й Естонії введено радянські війська, а 18 червня радянські війська вступили в міста Раакваре, Тана, Веро і Валка.

21 червня створено новий уряд Естонії на чолі з І.Вересом; склад урядового кабінету узгоджувався з радянським представником А.Ждановим.

21 липня 1940 р. відбулися засідання «новообраних парламентів» Литви, Латвії, Естонії, учасники яких проголосили радянську владу в республіках і звернулися до Верховної Ради СРСР з проханням про прийняття до складу Союзу РСР.
З цього моменту в країнах розпочався жах терору радянської влади…

Не роблячи акцент на дослідженні тяжких років окупації Балтійських країн СРСР згадаємо, як вони зуміли вистояти та відновити свою незалежність.

Ще з початку 1990-х років усі три країни Балтії чіткими і досить радикальними кроками засвідчили своє ставлення до радянської минувшини. Так, за законом про громадянство, який естонський і латвійський парламенти ухвалили в той час, «радянським емігрантам» (переважно росіянам), які переїхали до балтійських республік після липня 1940-го р. (а на момент розпаду СРСР вони становили 40% населення Латвії, 30% Естонії та 10% Литви), було відмовлено в автоматичному набутті громадянства. Для отримання громадянства цим громадянам потрібно було вивчити національні мови, історію та гімн країн проживання.

Важливим є момент люстрації, яка давно стала частиною політичного життя країн Балтії, оскільки вона полягає не лише в боротьбі з корупцією, а й у піднятті національної свідомості громадськості. В Естонії особа, яка претендує на посаду в місцевій чи центральній владі, має скласти письмову «присягу совісті», підтвердивши, що ніколи не брала участі в переслідуванні своїх співгромадян та не була членом жодної іноземної розвідувальної служби (зрозуміло, що тут ідеть¬¬ся насамперед про КГБ). Якщо ж стане відомо про подання неправдивої присяги, людина постає перед судом. Коли Феміда доведе порушення, держслужбовець підлягає звільненню з посади і має сплатити чималий штраф.

В Естонії складається список осіб, що були задіяні в нацистських та радянських спецслужбах. Якщо ж людина добровільно повідомляє про свої контакти з комуністичними органами, то інформація про це не розголошується (картотеку таємних агентів КГБ з Естонії було вивезено протягом 1989–1990 років, унаслідок чого новостворені з нуля спецслужби не мали бази для перевірки). Такий самий принцип реєстрації осіб, причетних до співпраці з КГБ, функціонує в Литві. Якщо людина, яка мала зв’язки з Комітетом, не подає добровільно про себе дані, що стає явним пізніше, ті підлягають публікації у пресі.

Протягом останніх років Росія та країни Балтії перебувають у стані постійної конфронтації на ґрунті різного трактування історії. Естонія та Литва в цих двосторонніх відносинах займають радикальнішу позицію, нещодавно до них приєдналась і Латвія, яка впродовж декількох років займала поміркованішу позицію щодо Росії, що пояснюється численною російською меншиною та бажанням уникнути внутрішніх загострень. Найбільше конфліктів у останні роки стосувалося перенесення з центру Таллінна на військове кладовище, що на околиці міста, «Бронзового солдата» – пам’ят¬н謬ка радянським воїнам-виз¬волителям, які загинули в роки Другої світової. Ця акція естонської влади супроводжувалася масовими протестами представників російської меншини, бійками та арештами. Між РФ та Естонією розпочалася справжня інформаційна війна з офіційним врученням дипломатичних нот протесту та з’ясовуванням відносин в ООН, Раді Європи та Європарламенті.

Таким чином, сподіваємось, що країни Балтії зможуть і будуть й надалі протистояти тоталітарному тиску Росії, показуючи усьому світу можливість таких дій, за правильної внутрішньої та зовнішньої політики і підтримки суспільства.

Висловлюємо щиру підтримку Естонії, Литві та Латвії і скорбуємо за те, що довилось їм терпіти знущання агресора! Віримо, що агресія РФ скоро закінчиться і на теренах нашої України!


Євген САДЛІВСЬКИЙ
Наталія ДЕМЧИШИН