ІА Глобальні віки (АНАЛІТИКА)


ПЕРЕДБАЧЕННЯ СТОСОВНО Д.ТРАМПА, Ю.ТИМОШЕНКО, В.Зеленського, М.Саакашвілі

«Сухий» виклад подій з дотриманням хронологічного порядку… Для людей вдумливих…

Усі нижчеподані передбачення зроблено на основі віщих снів, символів, видінь, інтуїтивних повідомлень та висловлювань і поведінки людей. Друкується вперше.

03.04.2016 р. – короткочасне видіння чорного безликого волохатого демона на горі Тарнавка (Старосамбірський район Львівської області, Ukraine), який переходив мені дорогу (можна порівняти з книгою Ісаї 13:21, Біблія). Через хвилин 30 – видіння-символ-передбачення про те, що Президентом США буде обрано Дональда Трампа.

Якщо конкретніше, то вперше я взяв з собою на Гору хліб і вино. І коли налив вино у металеве горнятко, то побачив на ньому сонячний відблиск – «Трамп». Передбачення відбулось рівно за сім місяців до президентських виборів, котрі стартували у США 03.11.2016 р. Верховна Рада України передчасно вітала з перемогою Хіларі Клінтон. Однак, як і було передбачено у видінні, вибори на пост Президента США виграв Дональд Трамп (внаслідок цього мій близький товариш і співпрацівник Тарас Швець проспорив мені 1 долар). 10.10.2018 р. – у тому ж місці, де волохатий демон переходив мені дорогу, було інше видіння у вигляді безформенних слідів демона, котрі чомусь асоціювались мені зі сміттям і в сукупності становили напис: «Золотий вік». На той час я не розумів що це означає. В перших числах січня 2019 р. я звернув увагу на один рекламний щит з зображенням Володимира Зеленського; фактично він повсюди активно рекламував вироби фірми «Золотий вік». 21.04.2019 р. Володимира Зеленського було обрано президентом України. До Володимира Зеленського жодного українського президента не порівнювали з нечистою силою. Листа для Юлії Тимошенко про це я підготував 01.12.2019 р. (мій висновок про приналежність В.Зеленського до нечистої сили ґрунтувався на основі поєднання символу «Золотий вік», який я бачив 10.10.2018 р., з місцем, де волохатий демон переходив мені дорогу 03.04.2016 р.). В Інтернеті цього я ще не розповсюджував. Порівняння Зеленського з дияволом побачив на Facebook вперше 07.01.2020 р.: «Андрій Нечай: Наближається судний день. 14-го січня слуги зеленого диявола проголосують закон про продаж нашої з вами землі. Господь дивиться на нас і чекає, що ми захистимо його неоціненний дар українському народу! Не буде землі – не стане України і нас. Всі – на захист рідної землі! Відступати далі – нам нікуди! Далі – прірва небуття…». Було багато й інших такого ж характеру висловлювань на Facebook, в т.ч. з боку відомих політиків, як от Дмитра Корчинського.

Запис в моєму щоденнику 13.12.2018 р.: «В ніч на сьогодні снився якийсь дивний і водночас дуже реалістичний сон. Нібито депутат Ляшко латав якусь стріху (ненадійний дах – пояснено згодом), а я доводив йому професійну непридатність Верховної Ради. А потім про те саме я спілкувався з Ю.Тимошенко… Перед нею лежала книга Цивільне право, розкрита згодом на 31 розділі – Набуття та припинення права власності». Хто найбільше захищав, «латав хиткий дах» Верховної Ради під час її розпуску Володимиром Зеленським 21.05.2019 р.? Звісно, що Олег Ляшко. Чи була хоч одна ВР України настільки професійно непридатною, як та, що була достроково скликана 21.07.2019 р.? Відповіді ви знаєте. Далі я «бачив», що Юлія Тимошенко тонула в темній воді з дуже густими водоростями і кликала на допомогу. І коли здавалось, що надія на її порятунок вже втрачена, її витягнули з води, але вже з чорним волоссям (можливо це означає думки про землю, або про народ). Там ще було багато різних деталей. Про це все я розповідав генералу Ортинському В.Л. ще 18.12.2018 р., іншим людям.

Ухвалення першого рішення про продаж земель сільськогосподарського призначення у Верховній Раді України відбулось 13.11.2019 року. І не дарма Юлія Тимошенко назвала такі дії некомпетентних парламентарів суцільним шабашем. Зверніть увагу ще й на те, що В.Зеленський також не дарма вірить у нумерологію, адже більшість важливих для нього стратегічних рішень впроваджуються ним 21-го або 13-го числа. Хтось нинішньому президентові про це підказує…

12.04.2020 р. я написав через “Viber” Ортинській Наталії (дочці Ортинського В.Л.) повідомлення про те, що Юлії Володимирівні Тимошенко однозначно треба йти на політичне зближення з Дональдом Трампом. 04.05.2020 р. запис у моєму щоденнику: «В ніч на сьогодні був сон, що я зі своїм напарником Тарасом Швецем готуємо документи на канадську чи американську візу для Ю.Тимошенко при якомусь її представникові. А потім я розповідаю цьому представникові, що мою попередню машину (яку я продав всього за 5,5 тис. дол.) розбили». В кінці дня 04.05.2020 р. я дізнався з Інтернет-сайту «Українська правда» про те, що США офіційно компенсували Юлії Тимошенко 5,5 млн. дол. за політичні переслідування за часів Януковича. З 2-го на 03.05.2020 р. – був сон про те, що до мене додому прийшов Саакашвілі. А потім мені зателефонував Попов Валерій Борисович, колишній представник ООН, мій друг. У сні я чітко розумів, що насправді він помер ще у жовтні 2018 року, і тому я був насторожено-здивований. У розмові з Поповим В.Б. ми спілкувались про призначення Саакашвілі віце-прем’єром, і… 08.05.2020 р. – я дізнався з новин, що 07.05.2020 р. Саакашвілі призначено головою Виконавчого комітету з реформ.

Це декотрі з моїх останніх сугубо духовних передбачень, котрі можу підтвердити записами в щоденниках, різними документами, свідченнями свідків. Усі передбачення, як правило, містять підказки, або застереження.

Цікаве поєднання символів. 25.09.2019 р. політична репутація Д.Трампа зазнала певного негативного впливу через діяльність В.Зеленського. Також перші масові невдоволення діями президента Володимира Зеленського відбулись в кінці вересня 2019 р. після його наказу про відведення ЗСУ поблизу селища Золотого Луганської області. Чорношкірого Джорджа Флойда хоронили у золотому гробі 09.06.2020 року. Дональд Трамп, Володимир Зеленський, «Золотий вік», «Золоте», «золотий гріб», «чорний демон», «корона-вірус»… Виглядає, що усе це неабияк поєднано між собою… У соцмережах вже пишуть, що до обрання Зеленського президентом України, нічого подібного у світі, в плані настільки глобальних катаклізмів, не відбувалось…

Про так званий «коронавірус» мені стало вперше відомо лише 13 березня 2020 року.

23 серпня 2020 р. я дізнався з новин, що Ю.Тимошенко захворіла на "коронавірус". Я вирішив чомусь подивитись у своєму щоденнику – які події відбувались 23 серпня 2019 р., і знайшов даний запис (див. фото) – «В ніч на сьогодні снилась якась сутичка поліції з китайцями, і я щось доводив Ігорю-прорабу з цього приводу на основі міжнародного приватного права. Додатково снилось, що я наповнював якийсь невеликий басейн на краю дому, біля гаража, чистою водою».

Нагадую, що з кінця 1996 року я веду щоденники, де впродовж всього цього часу не пропущено жодного дня. "Ігор-прораб" – це будівельник, який будував мій дім, середній клас, так сказати. Саме по приватних інтересах таких, як він, в міжнародному масштабі, вдарив "коронавірус". "Чиста вода" в басейні – це підтвердження правдивості сновидіння.

31 липня 2020 р. – передбачення про закриття п. Зеленським певних телеканалів. Як виявилось 03.02.2021 р. – проросійських.

І я вже казав раніше генералу Ортинському Володимиру Львовичу, і зараз кажу, що я готовий віддати усі свої записи на будь-яку експертизу, залучити будь-яких наявних свідків, щоб довести, що ці записи зроблені саме у той час, задовго до того, як сталась та чи інша подія.

Як це було – https://www.youtube.com/watch?v=VB1KfQGg1D4&feature=emb_logo

ПРИКЛАД ОДНОГО ВИДІННЯ-ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

Те, про що піде мова, мої знайомі і недоброзичливці сприймають по-різному. Хтось заздрить, хтось висміює, когось це насторожує, лякає, а хтось прислухається, аналізує й робить ті чи інші висновки. Приводом для передбачення мною, в своєрідний (духовний) спосіб, декотрих важливих подій стали непрості життєві обставини, бажання дізнаватись глибоко приховану правду, намагання просто вижити в непростих ситуаціях, у тому числі через впорядкування, систематизацію і аналіз свого життя. Починаючи з кінця 1996 року я веду щоденники – приблизно А5 формату, де об’ємом на цілу сторінку мною ретельно описано події кожного окремо взятого дня; жодного дня впродовж усіх років до нашого часу не пропущено.

В щоденниках міститься чимала кількість передбачень подій, які згодом ставались, зокрема з участю відомих політиків, і котрі вдавалось передбачити з допомогою снів, символів, видінь, інтуїції і, здавалось би, чиїхось випадкових висловлювань чи навіть поведінки. Суть усіх передбачень зводиться, як правило, до важливих підказок, або застережень… Визначити в яких часових межах що і коли відбудеться, практично ніколи неможливо – декотрі події стаються у той же день, інші через незначний період, а ще інші через багато років.

Тут же хочу зазначити, що я не нарко- чи алкозалежний і ніколи ним не був, а також ніколи не потребував психіатричної допомоги в лікувальних закладах.

Нижчеподана історія – про одне видіння-застереження, ігнорування мною якого мало не коштувало мені життя чи здоров’я.

Отже, в період з 05.05.1996-го по 01.04.1998 року, не володіючи ще закінченою вищою освітою, я працював робітником тепличного комбінату ТзОВ «Енергозберігаючі технології» в селі Оброшине Пустомитівського району Львівської області. Був у мене тоді один з таких непростих етапів життя… У весняно-літній період я, почергово, то займався ремонтом теплиць, вдень, то їхньою охороною у нічний час (на самому краю села). Проживали ми з дружиною, як квартиранти, у невеличкому особняку, навколо якого було у той час, про який піде мова, кілька соток ретельно скопаного городу; проте ще продовжувала рости кукурудза, посаджена рівним чотирикутником, а всередині неї – капуста.

19 серпня 1997 року я збирався йти на роботу на своє нічне чергування. Однак, перебуваючи ще на подвір’ї позаду дому (чистив зуби), краєм ока я побачив, як якийсь чоловік, вдягнений у чорні штани і білу сорочку, з темним волоссям, зайшов на територію нашого подвір’я. Спочатку я подумав, що він зверне праворуч до сусіда, з яким у нас був спільний вхід через фіртку, як один з його відвідувачів. Проте незнайомий мені чоловік стрімко побіг ліворуч по свіжоскопаній землі в бік насаджень кукурудзи. Я повернув голову в його сторону, і ще кілька секунд продовжував виразно його бачити. На вулиці було ще повністю світло (приблизно 17.00, літня пора року). Він зник всередині чотирикутника кукурудзи. Не розуміючи мотивів такої поведінки, я побіг за ним, розсунув руками кукурудзяні стебла… Але там нікого не було. Я обійшов навколо кукурудзу, але знову нікого не виявив. На свіжоскопаній землі не було жодних слідів. Дивуючись «побаченому» я повертався назад до будинку. З іншого боку нашого помешкання виходила моя дружина. Вона запитала мене що я там шукав. Я розповів те, що «бачив». Вона відповіла: «Ти лякаєш мене такою розповіддю, йдучи на ніч на роботу».

Прийшовши на зміну на роботу, я виявив, що собака охорони захворів і спить закритий в комірці, а мій «помічник» безхатченко Павло теж спить п’яний в окремій кімнаті (він був колишнім однокласником одного зі співвласників зазначеного підприємства, і тому той влаштував його на цю роботу).

Згодом на вулиці стемніло. Настрій у мене був чомусь пригнічений. Відчувалась якась тривога. Я вирішив і сам по можливості відіспатись до ранку… І як тільки приліг на ліжко в своїй службовій кімнаті, то почув лязгання вхідної металевої фіртки на територію підприємства. Я піднявся і вийшов на вулицю. У небі яскраво світив місяць. Переді мною біля брами стояв невідомий мені мужчина років 35-40, вдягнений у чорні штани і білу сорочку, з темним волоссям…, як у моєму згаданому вище видінні. Він попросив мене продати йому квіти з теплиці, бо, мовляв, його щойно випустили з тюрми і йому потрібен букет квітів… Я толерантно відповів, що не є продавцем квітів, а лише охоронцем, сторожем, і, до того ж, не маю ключів від теплиць. На що він сказав: «Ну а ти хіба не бачиш який я?», і ще щось там невдоволено пробурмотавши на кшталт: «Краще б ти мені ті квіти дав», пішов собі кудись. Я знову повернувся в свою кімнату і приліг на ліжко. Настрій став ще гірший, хотілось заснути і якомога швидше дочекатись ранку, щоб передати наступну зміну іншій людині. Здійнявся поривчастий вітерець…

Через небагато часу я почув легкий дзенькіт скла в одній з теплиць. Спочатку я подумав, що це знову вітер. Але вирішив перевірити, обходячи з ліхтариком і обрізком гумового шлангу (колишня міліцейська звичка, адже в період з 14.09.1993-го по 27.05.1995 року я працював в патрульно-постовій службі міліції і був звільнений за власним бажанням через морально-релігійні, на той час, переконання) теплицю за теплицею (разом їх було п’ять). В останній теплиці я побачив вийняте бокове скло. Саме там по усій довжині теплиці проходили труби для обігріву паровим опаленням взимку. Відстань між трубами була така, що поміж них впритірку можна було пролізти. Я згадав видіння-застереження про невідомого чоловіка, одягненого в чорні штани і білу сорочку, з темним волоссям, який забігав всередину чотирикутника кукурудзи… Це повинно було застерегти мене від необдуманих кроків… Проте ігноруючи застереження, я все-таки заліз всередину теплиці з квітами через розбите злодієм вікно, щоб упіймати його…

Відшукавши його в світлі ліхтарика, я попросив його підвестись, коли він ховався поміж рядами гвоздик. Це був той самий колишній засуджений, який ще годину-півтори тому просив мене продати йому квіти. Разом ми попрямували до «виходу», тобто розбитого зловмисником вікна. Коли ми йшли, я допустився психологічної помилки – почав дещо моралізувати злодія: «За крадіжку можеш ще раз сісти в тюрму» (міліцейська звичка когось моралізувати при доставці до райвідділу; у даному випадку – відголос самовпевненості, адже тепер я був без зброї, повноважень і статусу). У відповідь він несподівано вчепився руками в мою шию і почав щосили давити мене. Я відчув, що не можу дихати і потемніло в очах. З останніх сил я вдарив його кулаком в лице, потім знов і знов (досвід при одному з затримань під час попередньої служби в міліції – коли щосили б’єш людину, порушника в лице, він, як правило, хоча б ненадовго втрачає свідомість). Як тільки він мене відпустив, я відскочив назад, подалі від нього, намагаючись зорієнтуватись у темноті, розуміючи, що необхідно випередити у цьому нападника. Я розгледів темний силует, який за чимось нишпорить по землі, в себе під ногами. Потім він зробив різкий помах рукою. Я інстинктивно пригнувся. Об металеву трубу-опору (крокву) даху теплиці у мене над головою розбився шматок скла. Я крикнув: «Що ти хочеш?!» Він відповів: «Випусти мене звідси! Відійти подалі і дай мені вилізти!». Я погодився. Але як тільки він почав пролазити на вулицю вперед ногами поміж горизонтально розташованими трубами парового опалення, я якнайшвидше підбіг до нього, і міцно обхопив його шию обрізком гумового шланга. А тоді щосили почав кликати, кричучи, на допомогу п’яного безхатченка Павла, маючи намір зв’язати (здоровішому за мене тілом) злодюзі ноги. Скільки часу це тривало вже не пам’ятаю. Павла все не було й не було. Потім ми розговорились зі злодієм. Зрештою я його відпустив по своїй «релігійно-моральній» наївності. Так і записано у моєму щоденнику за 1997 рік… Посеред ночі, про те, що сталось, я доповів власникам тепличного господарства по телефону. Зранку безхатченко Павло зізнався, що чув крізь сон, як я його неодноразово кликав. Але пояснити чому не вийшов мені на допомогу, він так і не зміг… Приходив тодішній дільничний інспектор міліції, складав протокол про вищезазначене… Після повернення додому, моя дружина схвильовано спитала мене чому у мене шия в синяках і подряпинах. А я нагадав їй про видіння і розповів вищеописану історію.

Даний матеріал може поступово доповнюватись…


Олександр РУЛЬ